КОСЮ́РА Микола Сергі­йович (17. 11. 1869, Єлисавет­градський пов. Херсонська губ. — 29. 08. 1942, за іншими даними — 1940, м. Подєбради, нині Чехія) — фахівець у галузі лісівництва. Учасник російсько-японської 1904–06 та 1-ї світової воєн. На­вчався у Санкт-Петербурзькому лісовому ін­ституті (1887–91). Від­тоді працював у лісництвах Орловська, Полтавська (1892–95 — у Пере­яславський, від 1900 — Прилуцький (також голова місцевий сільськогосподарського товариства, читав лекції для населе­н­ня), 1907–12 — Кременчуцький пов.), Тамбовська та Самарська губернії; від 1917 — начальник Верх­ньодні­провського лісозаготівельного ра­йону в Орші (нині Білорусь). У роки УНР був начальник Києво-Подільського управлі­н­ня державного майна і хліборобства. За часів Геть­манату за його пропозицією у всій країні проведено ревізію лісо­влаштува­н­ня; за­ймався також облаштува­н­ням могили Т. Шевченка. Брав участь у роботі багатьох ви­ставок (1907–09; за зі­браний насін­нєвий матеріал нагороджений бронзовий, малою та середня срібна і золотою медалями), Всеросійський лісовий зʼ­їздів. 1919 пере­їхав на Кубань, працював в управлі­н­ня залізниці з лісовий заготівлі. Від 1920 — у Єгипті, де читав лекції з природо­знавства України, основ ґрунто­знавства, лісівництва та геодезії член український гуртка. 1922–35 — в Українська господарська академії в Подєбрадах: один із організаторів на­вчальний процесу, доцент, професор кафедри лісокористува­н­ня, продеканеного 1931 разом з інші вченими на замовле­н­ня Ін­ституту рослин­ний продукції та лісовий економіки (м. Брно, нині Чехія) ви­вчав праліси, зокрема Закарпа­т­тя. Наукові дослідже­н­ня: про­блеми створе­н­ня лісосмуг, залісне­н­ня пісків, таксація, охорона лісів.