Макара Арсен Мартинович

МАКАРА́ Арсен Мартинович (18(31). 01. 1916, с. Лубʼянка, нині Бородян. р-ну Київ. обл. — 17. 04. 1975, Київ) — фахівець у галузі зварюва­н­ня. Батько В. Макари. Доктор технічних наук (1964), професор (1965), член-кореспондент АН УРСР (1967). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1983), премія iм. Є. Патона АН УРСР (1970). Державні нагороди СРСР. Закiн. Київ. індустр. ін­ститут (1940). Від­тоді працював в Iн-тi електрозварюва­н­ня АН УРСР (Київ): 1949–75 — завідувач від­ділу зварюва­н­ня високоміц. середньолегов. сталей в судно-, танко-, авіа- та ракетобудуван­ні, водночас 1954–70 — за­ступник директора з наукової роботи. У воєн­ні роки на Уралвагонзаводі в м. Нижній Тагіл (РФ) разом з Б. Патоном досліджував процеси, що від­буваються при автоматич. зварюван­ні під флюсом. Вони довели наявність дугового роз­ряду, як джерела тепл. енергії для плавле­н­ня флюсу, металу. Тоді молоді вчені вперше описали умови для роз­робки нових флюсів, вибору режимів зварюва­н­ня та виклали теорію створе­н­ня автоматів для дугового зварюва­н­ня. У цей період М. брав участь в екс­периментах зі зварюва­н­ня кількома дугами, пере­вірив пер­спективність цієї ідеї для роз­витку високо­продуктив. технологій. Проте головним у його подальшій наук. діяльності стало зварюва­н­ня спец. високоміц. сталей, саме йому вдалося закріпити пріоритет Ін­ституту електрозварюва­н­ня АН УРСР в галузі дугового автомат. зварюва­н­ня броньов. сталей. У післявоєн­ні роки дослідж. кри­сталізації зварюв. ванни (разом з Б. Медоваром) ініціювали широку дис­кусію, унаслідок якої були сформульов. актуал. напрями роз­витку зварюв. науки, зокрема отримано унікал. результати ви­вче­н­ня умов кри­сталізації швів при великих швидкостях зварюва­н­ня; водночас М. у звʼязку з дис­кусією про зварні мости започаткував ще один наук.-практич. напрям — поліпше­н­ня та створе­н­ня нових кон­струкц. низьколегов. сталей, зокрема й холодо­стійких. Брав участь у роз­роблен­ні низьк­окременистих і низькомарганцевистих плавлених флюсів, що знижують вміст шкідливих домішок і поріг холодноламкості легов. сталей, створен­ні електрод. дротів; дослідж. умов виникне­н­ня тріщин при зварюван­ні легов. сталей, впливу параметрів режимів зварюва­н­ня та термооб­робле­н­ня на мех. властивості зʼ­єд­нань та низки ін. про­блем, виріше­н­ня яких сприяли від­кри­т­тю нових можливостей електрошлак. технології зварюва­н­ня для виготовле­н­ня потуж. металург. і енергет. устат­кува­н­ня, спирт. установок для баліст. ракет, корпусів під­вод. човнів тощо. Значну увагу приділяв ви­вчен­ню природи та механізму утворе­н­ня холод. тріщин у звар. зʼ­єд­на­н­нях сталей, що гартуються, фазових і структур. пере­творень при зварюван­ні, закономірностей досягне­н­ня рівноміцності всіх ділянок зʼ­єд­на­н­ня.

Завантажити статтю