Макарій
МАКА́РІЙ (Кармазін Григорій Якович; 01. 10. 1875, містечко Меджибіж Летичів. пов. Поділ. губ., нині смт Летичів. р-ну Хмельн. обл. — 03. 12. 1937, Алма-Ата, нині Алмати, Казахстан) — церковний діяч РПЦ. Закін. Поділ. духовну семінарію (1898). Відтоді — священик у селах Поділ. губ.; 1902–17 — у військ. підрозділах рос. армії; 1918–22 — у парафіях Київ єпархії. 1922 прийняв чернечий постриг. У тому ж році хіротонізов. на єпископа Уманського, вікарія Київ. єпархії. Після арешту тимчасово керуючого Київ. митрополією архієпископа Михаїла (Єрмакова), 1923 створив непідконтрольне ГПУ церк. управління. Фактично М. очолив ієрархію РПЦ в Україні, здійснював хіротонізацію прихильників патріарха Тихона (Бєллавіна). Від 1925 — єпископ Катеринославський і Новомосковський. 1923–26 неодноразово був заарешт. і на деякий час ув’язнений, 1927–30 мешкав на засланні у Сибір. краю (нині Томська обл., РФ). 1 жовтня 1934 у черговий раз заарешт., 17 березня 1935 засудж. до 5 р. заслання. Покарання відбував у Казахстані, де 1 грудня 1937 за звинуваченнями у антирад. пропаганді та контррев. діяльності засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1989. У 2000 єпископ М. віднесений до лику святих РПЦ.
Рекомендована література
- Доненко Николай, прот. Наследники Царства. Сф., 2000. Ч. 1;
- 2004. Ч. 2.
Завантажити статтю
2.jpg)
Людина 
.jpg)
