Маковецький Яків
Визначення і загальна характеристика
МАКОВЕ́ЦЬКИЙ Яків (19. 05. 1909, с. Ріплин, нині Люблін. воєводства, Польща — 08. 07. 1990, м. Мюнхен, Німеччина, 2010 перепохов. у Львові) — громадсько-політичний діяч. 1924–32 навч. у Перемишл. гімназії (Польща), 1933–38 вивчав медицину в Парижі. 1938 вступив до Карпат. Січі, став адміністратором її часопису «Наступ». У березні 1939 заарешт. угорцями і ув’язнений у м. Тячів (нині Закарп. обл.). Після звільнення в тому ж році вступив до Укр. легіону ОУН. У штабі полковника Р. Сушка протягом року був співроб. комісій у справах переселенців у Варшаві та м. Біла Підляська (Польща), займався покращенням побуту переселенців із Зх. України. Після розколу ОУН 1940 приєднався до ОУН(м). 1941–44 мешкав у Львові (утримував власну аптеку), згодом — у Кракові та Відні, звідки виїхав до Мюнхена. 1945–49 — секр., 1949–52 — голова допомог. комітету Центр. представництва укр. еміграції в Німеччині. Врятував сотні українців з рад. репатріац. табору і допоміг їм залишитися на Заході. Працював у фармакол. фірмі. Водночас 1952–54 — на керів. посадах у Європ. представництві Злученого укр.-амер. допомогового комітету. Актив. чл., заступник голови (від 1964), в. о. голови (1979–81) Проводу укр. націоналістів. 1967–71 — голова Укр. нац. ради. Опікувався вдовами Є. Коновальця й А. Мельника — Ольгою Коновалець і Софією Мельник. Ініціював створення Фундації ім. Є. Коновальця, разом із чл. якої видав працю «Євген Коновалець та його доба» (Мюнхен, 1974). Також був організатором публікації збірника на пошану А. Мельника «Непогасний вогонь віри» (Париж, 1974).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
