Маковецький Яків

МАКОВЕ́ЦЬКИЙ Яків (19. 05. 1909, с. Ріплин, нині Люблін. воєводства, Польща — 08. 07. 1990, м. Мюнхен, Німеч­чина, 2010 пере­похов. у Львові) — громадсько-політичний діяч. 1924–32 навч. у Пере­мишл. гімназії (Польща), 1933–38 ви­вчав медицину в Парижі. 1938 вступив до Карпат. Січі, став адміністратором її часопису «На­ступ». У березні 1939 заарешт. угорцями і увʼязнений у м. Тячів (нині Закарп. обл.). Після звільне­н­ня в тому ж році вступив до Укр. легіону ОУН. У штабі полковника Р. Сушка протягом року був спів­роб. комісій у справах пере­селенців у Варшаві та м. Біла Під­ляська (Польща), за­ймався покраще­н­ням побуту пере­селенців із Зх. України. Після роз­колу ОУН 1940 при­єд­нався до ОУН(м). 1941–44 мешкав у Львові (утримував власну аптеку), згодом — у Кракові та Відні, звідки ви­їхав до Мюнхена. 1945–49 — секр., 1949–52 — голова допомог. комітету Центр. пред­ставництва укр. еміграції в Німеч­чині. Врятував сотні українців з рад. репатріац. табору і допоміг їм залишитися на Заході. Працював у фармакол. фірмі. Водночас 1952–54 — на керів. посадах у Європ. пред­ставництві Злученого укр.-амер. допомогового комітету. Актив. чл., за­ступник голови (від 1964), в. о. голови (1979–81) Проводу укр. націоналістів. 1967–71 — голова Укр. нац. ради. Опікувався вдовами Є. Коновальця й А. Мельника – Ольгою Коновалець і Софією Мельник. Ініціював створе­н­ня Фундації ім. Є. Коновальця, разом із чл. якої видав працю «Євген Коновалець та його доба» (Мюнхен, 1974). Також був організатором публікації збірника на пошану А. Мельника «Непогасний вогонь віри» (Париж, 1974).

Завантажити статтю