МАКСИ́МОВ Володимир Микола­йович (09(21). 09. 1882, м. Казань, Росія — 17. 12. 1942, м. Раменське Моск. обл.) — архітектор. Закін. Казан. художню школу (1904), Вище художнє училище С.-Пе­­тер­бур. АМ (1912, майстерня М. Преображенського). На поч. 20 ст. проектував для України. Серед реаліз. проектів — дзвіниця і келії жін. монастиря побл. церкви св. Василя в Овручі (нині Житомир. обл., 1908, був пом. О. Щусєва), пере­несе­н­ня деревʼяної Михайлів. церкви (зведена 1610), Свято-Георгіїв. храм-мавзолей з викори­ста­н­ням модернізованих укр. нац. форм (1910–14, нині Нац. істор.-мемор. заповід­ник «Поле Берестец. битви»; усі — спільно з В. Леонтовичем) у с. Пляшева, нині Радивилів. р-ну Рівнен. обл., церква св. Миколи у Масандрі (нині смт Ялтин. міськ­ради, АР Крим, 1914–16). Працював 1910–16 у майстерні В. Покровського в Царському Селі (нині м. Пушкін С.-Петер­­бур. міськ­ради). Заарешт. 14 квітня 1932 за груп. справою єпис­копа Серафима (Звездинського), 7 липня 1932 засудж. до 3-х р. виправно-труд. таборів.