Мала Виска

Визначення і загальна характеристика

МАЛА́ ВИ́СКА (1769–1863 — Кудашеве) — місто ра­йон­ного значе­н­ня Кірово­градської області, райцентр. Маловисків. міськраді під­порядк. с. Краснопілка та с-ща Вишневе (до 2016 — Улянівка) і Заповід­не (до 2016 — Комсомольське). 2015 утвор. Маловисків. міську територ. обʼ­єд­нану громаду, до складу якої уві­йшли насел. пункти Маловисків. міськради та Олександрів., Паліїв. і Первомай. сільс. рад. М. В. знаходиться на р. Мала Вись (притока Великої Висі, бас. Пів­ден­ного Бугу), за 60 км від обл. центру. Пл. Маловисків. міськради 12,16 км². За пере­писом насел. 2001, у М. В. проживали 13 132 особи (складає 89,7 % до 1989); станом на 2016 — 10 874 особи; пере­важно українці. Залізнична ст. Виска. Проходить автошлях обл. значе­н­ня Городище–Устинівка. У пере­кладі зі старословʼянської слово «вись» означає вода. М. В. виникла у серед. 18 ст. на землях Буго-Гардів. паланки Запороз. Січі. Тут базувався сторож. пункт для захисту від набігів турец.-татар. загонів. Сюди пере­селилися багато людей з країн, які пере­бувала під владою Ос­ман. імперії. Істор. датою утворе­н­ня прийнято вважати 1752, коли на тер. сучас. міста пере­їхали вихідці з Молдавії. Згодом осіла низка сербів, чорногорців, болгар. 1768 Катерина ІІ подарувала 8443 дес. маловисків. землі та 918 селян княгині Кудашевій, яка й на­звала поселе­н­ня своїм імʼям. 1776–1923 — у складі Єлисаветгр. пов.; 1802–1921 — містечко Херсон., 1921–25 — Одес. губ. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. — центр Маловисків. волості. 1860 збудовано винокур. завод, який обслуговували 22 робітники. 1863 маєток і бл. 200 дес. землі при­дбав дворянин Улашин, який пере­йменував містечко на М. В. 1886 від­крито церк.-парафіял., 1909–10 — 2 земські школи. 1896 було 692 двори та мешкали 3779 осіб. На­прикінці 19 ст. працювали паровий, 2 водяні та кілька вітряних млинів. 1899 уведено в екс­плуатацію цукр., 1908 — новий спирт. заводи, які функціонували до 2010-х рр. 1910–15 прокладено залізницю. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, на поч. 1920 остаточно встановлено більшовицьку. 1923–31 та від 1935 — райцентр. 1923–30 — у складі Зіновʼєв. (до 1924 — Єлисаветгр.) округи; 1932–39 — Одес., від 1939 — Кіровогр. обл.; 1931–35 — Великовисків. р-ну. Під час голодомору 1932–33 М. В. втратила четверту частину насел. (оскільки актові записи про смерть за цей період не збереглися, встановлено імена лише 69-ти осіб, які померли від голоду). Жит. за­знали сталін. ре­пресій. У довоєн. час М. В. на­дано статус смт. Під час нім.-фашист. окупації (1 серпня 1941 — 13 березня 1944) входила до Новомиргород. гебіту Микол. ген. округу райхскомісаріату «Україна». Є 3 брат. могили, у яких похов. 81 рад. воїн-визволитель та 21 жит.-жертву нацизму. 9 січня 1944 під час бою побл. залізнич. станції від­значився Герой Радянського Союзу І. Зибін. Від 1957 — місто. 1964 збудовано комбікорм. завод, 1965 — завод сухого молока (нині обидва не працюють). У місті — 3 заг.-осв. школи, г-зія, школа-інтернат, ПТУ, 2 дитсадки, рай. Будинок дит. і юнац. творчості, ДЮСШ; рай. Будинок культури, рай. б-ка, школа мистецтв, Маловисківського ра­йону історії Музей; центр. рай. лікарня. Є парк. Виходить рай. г. «Маловисківські вісті». За межами Маловисків. р-ну здобула популярність нар. хор. капела рай. Будинку культури. Діють церкви ікони Божої Матері «Скоропослушниця», Святопокровська та св. великомученика цілителя Пантелеймона. Збереглася будівля маєтку, зведена 1889. Встановлено погру­д­дя Т. Шевченка, памʼятні хрести жертвам голодомору 1932–33 і Героям Небес. сотні, памʼятники матері та воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, памʼятні знаки на честь Незалежності України та воїнам-афганцям. Серед видат. уродженців — лікар-хірург, чл.-кор. Рос. АМН І. Кирпатовський, лікар-хірург, анатом В. Романенко, мово­знавець Ж. Соколовська; поетеса Т. Андрушко, поет, засл. діяч мистецтв України Володимир, його син автор естрад. пісень Микола та брат самодіял. композитор Павло Бровченки; живописець, нар. художник СРСР П. Ос­совський (на­звав Маловисківщину Степовою Ел­ладою); актриса, засл. арт. УРСР В. Галл-Савальська, спів­ак (баритон), нар. арт. України В. Лупалов; заслужений тренер СРСР і України М. Кі­станов (веслува­н­ня на байдарках і каное), заслужений тренер України В. Малахатько (важка атлетика, шахи); учасник 2-ї світової вій­ни, Герой Радянського Союзу І. Сухомлин; Герой Соц. Праці О. Табунець. Про­їздом з Одеси М. В. від­відав рос. поет О. Пушкін. На поч. 1860-х рр. тут працював писарчуком у канцелярії поліц. при­става письмен­ник, драматург, актор, режисер, театр. і громад. діяч І. Карпенко-Карий, 1921–25 у млині та на цукр. заводі — вчений-винахідник, один з піонерів ракет. техніки та теорії косміч. польотів Ю. Кондратюк.

Г. М. Пере­бийніс

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю