Мала Лепетиха
Визначення і загальна характеристика
МАЛА́ ЛЕПЕТИ́ХА — село Великолепетиського району Херсонської області. Малолепетис. сільс. раді підпорядк. села Дмитрівка та Сергіївка. Знаходиться на лівому березі Дніпра (Каховського водосховища), за 12 км від райцентру, за 164 км від обл. центру та за 68 км від залізнич. ст. Нижні Сірогози. Пл. М. Л. 6,65 км2, Дмитрівки — 1,66 км2, Сергіївки — 0,75 км2. За переписом насел. 2001, у Малолепетис. сільс. раді проживали 2395 осіб, з них у М. Л. — 2235, Дмитрівці — 132, Сергіївці — 28; у 2016 — відповідно 1662, 1560, 65, 1; переважно українці (95%), а також росіяни, білоруси, німці, поляки, цигани. Проходить автошлях Херсон–Запоріжжя. Розкопані курганні поховання епохи міді та бронзи (3–1 тис. до н. е.), поховання кіммерій. вождя (8–7 ст. до н. е.; у кургані Широкому). На тер. Малолепетис. сільс. ради — 21 скіф. курган. Одним із перших їх почав досліджувати М. Веселовський. Знайдено скіф. портупей. ніж, навершя стріл, наконечники списів, золоту плетену стрічку, амфори. Влітку 1992 польовою експедицією Інституту археології АНУ досліджено поховання знат. жінки-воїна. Поруч виявлено рештки її служниць, намисто, персні, браслети, рельєфні бляшки, масивні сережки, головний убір та накидки до нього, предмети побуту, колчан, стріли, бронз. котли та грец. амфори з вином. Казенне с. М. Л. вперше згадується у церк.-парафіял. книгах 1792. Раніше тут протікала р. Лопатиха. Першими поселенцями стали запороз. козаки, селяни-втікачі з Черніг., Полтав., Курської губ. Від 1802 — село Мелітопол. пов. Таврій. губ. Здавна місц. жит. видобували ракушняк, вирощували зерн. культури. 1886 було 537 дворів, проживали 3939 осіб. За Всерос. переписом 1897, мешкали 6885 осіб. Наприкінці 19 ст. діяли школа, церква, євр. молитов. будинок, збиралися 1 ярмарок на рік і щотижневі базари. 1912 було 983 двори, мешкали 7648 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, у жовтні 1920 остаточно встановлено більшовицьку. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 15 вересня 1941 до 8 лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Під час звільнення села загинули понад 100, у брат. могилах на тер. села похов. 280 рад. воїнів. Діяв польовий шпиталь. На фронтах 2-ї світової війни загинули 170 односельців. 1947–56 функціонував Великолепетис. дит. будинок. У перед- і післявоєнні роки у селі вирощували бавовну для Херсон. бавовняного комбінату. За високі врожаї бавовни ланкову М. Кисіль 1951 удостоїли звання Героя Соц. Праці. Нині працюють молокопереробне підприємство, кілька с.-г. підприємств. У М. Л. — 2 заг.-осв. школи, дитсадок; Будинок культури, клуб, 2 б-ки; амбулаторія. Від 2012 виходить накладом 500 прим. «Малолепетиський вісник». У Великолепетис. р-ні здобули популярність фольклор. ансамбль «Калина», жін. ансамбль «Наддніпряночка», хореогр. колектив «Горицвіт». Реліг. громади: УПЦ МП (церква архістратига Михаїла), Свідків Єгови, євангел. християн-баптистів. Встановлено обеліск воїнам-землякам і меморіал воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — співак (баритон), засл. арт. УРСР Г. Котко, учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
