Малакологія

МАЛАКОЛО́ГІЯ (від грец. μαλάκος — м’який, ніжний та ...логія) — галузь зоології, присвячена вивченню молюсків (або м’якунів). М. досліджує їхню зовн. і внутр. будови, систематику, філогенетику, особливості життєдіяльності (живлення, ріст, розвиток, розмноження тощо), екол. взаємовідносини (зокрема паразитичні) з ін. організмами, поширення в просторі. Галузь М., що присвяч. дослідж. черепашки — конхіологія. До серед. 20 ст. цей термін вживали як синонім М. Найдавніші згадки про молюсків трапляються вже у книгах стародав. Індії та Китаю. Перша з відомих спроб класифікувати молюсків належить давньогрец. філософу Аристотелю. Як окрему зоол. дисципліну М. виділено у кн. «Systema Naturae» («Система природи», 10-е вид., Стокгольм, 1758) швед. лікаря і натураліста К. Ліннея — засн. сучас. системи тварин. світу. Системат. дослідж. молюсків континентал. водойм України, Чорного та Азов. морів започаткував нім. і рос. натураліст, геолог 17–18 ст. П. Паллас. Дослідж. молюсків спершу мали переважно інвентаризац. спрямування і базувалися тільки на зовн. ознаках молюсків, в основному черепашки. Від 19 ст. до класифікації молюсків залучено анатом. ознаки, зокрема будову трав. і стат. систем. Пріоритетом сучас. етапу філогенетич. систематики є широке використання результатів експерим.-біол. та молекулярно-генет. дослідж. Зростає кількість дослідж. щодо збереження молюсків, з’ясування їхньої ролі в екосистемах, зокрема видів-вселенців, які складають конкуренцію для видів абориген. фауни та/або є переносниками небезпеч. захворювань свійських тварин і людини. Серед відомих укр. малакологів — М. Андрусов, В. Аністратенко, А. Березовський, М.-А. Ломніцький, І. Луб’янов, І. Мельничук, С. Паночіні, І. Пузанов, В. Совинський, Л. Якушин.

Завантажити статтю