Малицький Ярослав Іванович

МАЛИ́ЦЬКИЙ Ярослав Іванович (01. 10. 1930, с. Військо Добромил. пов., нині Нове Сади Під­карп. воєводства, Польща) — учасник національно-визвольного руху. Орден «За заслуги» 3-го (1998) і 2-го (2008) ступ. З 14-ти р. виконував доруче­н­ня під­пі­л­ля ОУН–УПА. З метою уникнути арешту змінив прі­звище на Балицький, 1949 вступив до Львів. кооп. технікуму. 14 листопада того ж року заарешт., після провокації зі сфабриков. органами НКВС боїв­кою УПА засудж. до 10-ти р. таборів. Покара­н­ня від­бував у Казах­стані. 1950 працював у одній бригаді з О. Cолженіциним. Від 1951 брав участь в організації акцій протесту увʼязнених. 1956 звільнений комісією ВР СРСР із пере­гляду справ засуджених. Працював на виробництві у Львові, 1965 закін. Львів. електротехнікум. Від 1968 приятелював з І. Світличним, М. Коцюбинською, В. Яременком та ін. Допоміг І. Світличному 1969 зустрітися у Москві з О. Солженіциним для встановле­н­ня контактів із Моск. правозахис. групою, за що за­знав пере­слідувань з боку КДБ. Від поч. 1977 спів­працював з Укр. Гельсин. групою, матеріально допомагав увʼязненим. З поверне­н­ням політвʼязнів із тюрем і концтаборів 1987 знову долучився до боротьби за незалежність України, зокрема у його помешкан­ні друкувався позацензур. ж. «Християнський голос», який видавав Комітет захисту УГКЦ на чолі з І. Гелем; М. Горинь і В. Чорновіл проводили дис­кусії з однодумцями; 11–12 червня 1988 від­булася Нарада пред­ставників нац.-де­мократ. рухів народів СРСР за участі опозиціонерів з Грузії, Естонії, Латвії, Литви та України (загалом бл. 40 осіб), а також кілька зі­брань греко-катол. священиків під керівництвом В. Стернюка. Спів­засн. (1991), голова (1992–2009), почес. голова (від 2009) Львів. обл. організації Спілки політвʼязнів України. Автор кн. «Закована молодість» (1994), «Тернисті шляхи крізь темряву», «Стежками долі» (обидві — 2002), «Спілка політичних вʼяз­нів України. 1990–2003. Львівська обласна організація» (2003; усі — Львів).

Завантажити статтю