Розмір шрифту

A

Київський Свято-Микільський пустинний монастир

КИ́ЇВСЬКИЙ СВЯ́ТО-МИКІ́ЛЬСЬКИЙ ПУСТИ́Н­НИЙ МОНАСТИ́Р Перше документальне свідче­н­ня про існува­н­ня обителі на Аскольдовій могилі датовано 1411. Оскільки монастир роз­ташовувався у вкритій лісом місцевості, його називали пустин­ним. 1518 обителі пере­дано поле і вино­градник, що належав Києво-Печерській лаврі. 1690–93 на місці вино­градника коштом І. Мазепи за проектом архітекторів О. Старцева й І. Зарудного зведено пʼятикупольний Свято-Микільський собор («Великий Микола», освячений у 1696), трапезну, келії та інші монастирські споруди. 1711 (за іншими даними — 1715) окремо від цього комплексу, на місці стовпа («слупа», звідси — назва церкви), що був дорого­вказом до старого монастиря, коштом князя Д. Голіцина збудовано Свято-Микільську Слупську церкву («Малий Микола»).

1732 митрополит Рафаїл (Заборовський) роз­ділив територію на вершині гори на 2 обителі. За його клопота­н­ням Пустин­но-Микільському монастиреві на­дано архімандрію. Перший архімандрит — Йосип (Волчанський). 1750 зведено дзвіницю Свято-Микільському собору у стилі українського бароко. 1810 на кошти воронезького голови С. Мещерякова за проектом архітектора А. Меленського на місці старої кладовищенської деревʼяної церкви на Аскольдовій могилі збудовано камʼяний храм св. Миколая у стилі ампір, а монастирське кладовище згодом пере­творено на місце похова­н­ня міської еліти. 1831 у звʼязку з роз­шире­н­ням Київської фортеці Свято-Микільський монастир пере­дано інженерному ві­домству, Свято-Микільський собор став гарнізон­ним (від­тоді його називали військовим), келії пере­творено на казарми, в інших спорудах роз­містили військових робітників і арештантів. Пустин­но-Микільську обитель пере­ведено на територію Слупської Микільської церкви, яку зробили соборною при монастирі. 1831 до неї прибудовано бічні притвори, в одному з яких роз­містили теплу церкву св. Димитрія Ростовського. До роз­будованої церкви пере­несено святині обителі — 3 давні зображе­н­ня св. Миколая, рукописне Євангеліє 1411. Від 1844 настоятелями обителі ставали за сумісництвом ректори Київської духовної семінарії. 1849 (за іншими даними — 1874) споруджено три­ярусну дзвіницю. У середині 19 ст. у обителі проживало понад 60 осіб. 1918 під час більшовицького об­стрілу Військовий Микільський собор із дзвіницею по­шкоджено. 1919–30 він належав УАПЦ (1919 митрополит Василь (Липківський) тут уперше від­правив службу українською мовою). У 1930-х рр. обитель закрито, майже всі монастирські будівлі знищено.

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
квіт. 2023
Том ЕСУ:
13
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Святині
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
6223
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
249
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 42
  • середня позиція у результатах пошуку: 8
  • переходи на сторінку: 7
  • частка переходів (для позиції 8): 555.6% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Київський Свято-Микільський пустинний монастир / С. І. Білокінь // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013, оновл. 2023. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-6223.

Kyivskyi Sviato-Mykilskyi pustynnyi monastyr / S. I. Bilokin // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2013, upd. 2023. – Available at: https://esu.com.ua/article-6223.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору