Малієва-Тагаїва Ганна Леонтіївна

Визначення і загальна характеристика

МАЛІ́ЄВА-ТАГА́ЇВА Ганна Леонтіївна (04. 11. 1894, Харків — 21. 12. 1976, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — актриса, співачка (сопрано). Дружина М. Тагаїва. Творчу діяльність розпочала 1918 як актриса театру Л. Сабініна у Харкові. Працювала в Укр. нар. театрі (1924–27, виступала разом із П. Саксаганським), Червонозавод. укр. драм. театрі (1927–31), Укр. театрі муз. комедії (1931–41, реж. О. Загаров, І. Юхименко), Міському драм. театрі ім. Т. Шевченка (1941–43; усі — Харків). 1943–44 у складі групи харків. акторів працювала у м. Старий Самбір (Львів. обл.), де разом з чоловіком поставила водевіль «Бувальщина» А. Велісовського. У квітні 1944 виїхала до Німеччини. 1945 в Аллендорфі була в групі акторів укр. театру «Ренесанс» (засн. М. Тагаївим, Г. Маньком), який виступав у таборах для переміщ. осіб. Поставили опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка», «Майська ніч» М. Лисенка, «Катерина» М. Аркаса та ін. 1951 разом із чоловіком емігрувала до Канади, оселилася в Торонто, продовжила працювати в Укр. нар. театрі. У листопаді 1963 брала участь у великому концерті укр. нар. музики, пісні й танцю, в якому виступали Торонт. симф. оркестр, співаки В. Тисяк, Г. Манько, С. Фед­чук, Р. Садова, Іраїда та Петро Черняки, Г. Назаренко (м. Детройт), квартет «Верховина», чол. хор «Прометей», танц. група «Чайка» (м. Гамільтон). Була реж. дит. опери «Червона Шапочка» В. Безкоровайного (1959), яку вперше в Торонто виконали діти муз. студії О. Бризгун. Знялася у фільмах «Чорноморці» (1952), «Гуцулка Ксеня» (1956), «Квітка папороті» (1976). Ролі: у виставах — Мати («Бояриня» Лесі Українки), Вустя, Аза, Мотря («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Циганка Аза», «За двома зайцями» М. Старицького), Дарія Дзюба («Фея гіркого мигдалю» І. Кочерги), Домаха (однойм. вистава Л. Коваленко); в оперетах — Кулина («За Неман іду» В. Александрова), Чипра («Циганський барон» Й. Штра­усса), Графиня («Мартин Рудокоп» К. Цел­лера), Мімоза («Гейша» С. Джонса).

Завантажити статтю