Кирилкін Іван Тарасович

Визначення і загальна характеристика

КИРИ́ЛКІН Іван Тарасович (1890, м. Александровськ-Грушевський, нині м. Шахти Ростов. обл., РФ — 26. 03. 1942) — організатор виробництва. Державні нагороди СРСР. Закін. церковно-парафіял. школу. Від 1903 працював на шахтах. 1913 вступив до більшов. партії. 1925–26 — управляючий Рутченків. рудниками на Донбасі (під його керівництвом починав свою діяльність М. Хрущов); від 1926 — директор Макіїв. металург. комбінату; 1929–36 — нач. будівництва і 1-й дир. Новокр­аматор. заводу важкого машинобудува­н­ня у м. Кр­аматорськ (нині усі — Донец. обл.). Ви­вчав досвід організації виробництва на заводах Великої Британії, Франції, США, Чехо-Словач­чини, Німеч­чини. 1936 обраний чл. ЦК ВКП(б) і ЦВК СРСР, у тому ж році при­знач. нач. упр. будівництва заводу № 402 — суднобуд. під­приємства та міста-супутника у р-ні Нікол. гирла Пн. Двіни (нині м. Сєвєродвінськ Архангел. обл., РФ). Закінчити будівництво заплановано 1940, фактично його завершено 1939 (від квітня 1938 гідротех. роботи виконували вʼязні створ. побл. виправно-труд. табору НКВС). 8 вересня 1938 за санкцією наркома внутр. справ СРСР Л. Берії заарешт. за звинуваче­н­нями в участі у контр­рев. організаціях, шпигунстві й навмис. затягуван­ні строків будівництва заводу. Слідство тривало понад 2,5 р. Під час досудового роз­слідува­н­ня К. ви­знав усі висунуті проти нього звинуваче­н­ня, однак у ході судових слухань категорично від­кинув їх, посилаючись на те, що слідчі вибивали у нього зі­зна­н­ня насильниц. методами. Однак суд не врахував ці об­ставини і 2 травня 1941 засудив К. до 15-ти р. увʼязне­н­ня і 5-ти р. по­збавле­н­ня прав. Загинув в увʼязнен­ні. Реабіліт. 1956. Його імʼям на­звано вулиці у Кр­аматорську та Сєвєродвінську (також встановлено мемор. дошку).

Літ.: Шевченко А., Зайцев А. Новокр­аматорцы. Очерки истории Новокр­аматорского машиностроительного завода. Д., 1975; Лихолобова З. Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні ре­пресії кінця 30-х років в Україні (пере­важно на матеріалах Донбасу). Д., 1995; Її ж. Судьбы командиров советской индустрии // Правда через годы... Вып. 3. Д., 1999; Я знаю: город будет. Северодвинск, 2006.

З. Г. Лихолобова

Завантажити статтю