Мар’янівська культура
МАР’Я́НІВСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура епохи середньої бронзи. Виокремлена у 1930-х рр. М. Рудинським. Назва походить від поселення, розкопаного 1929 побл. с. Мар’янівка (нині Білопіл. р-ну Сум. обл.). Була поширена у 2-й чв. 2 тис. до н. е. на Поліссі та на Пн. лісостепу між р. Десна та Дон. Сформувалася на основі ямково-гребінцевої кераміки культури, можливо, за участі середньодніпровської культури. У межах України найяскравіші пам’ятки вивчені на Десні та р. Сейм: Мар’янівка, Волинцеве, Мезин. Поселення відкритого типу, розташ. на дюнних підвищеннях у заплавах річок. Житла — невеликі напівземлянки, але зустрічаються й наземні конструкції. Поховал. обряд не відомий. Кераміку виробляли з глини із домішками піску, орнаментували ямковим тисненням та відбитками гусенич. штампу. Знаряддя праці переважно із кістки та кварциту, метал. майже відсутні. На основі М. к. у 13–12 ст. до н. е. сформувалася бондарихинська культура. У етніч. відношенні носії М. к., ймовірно, пов’язані з праугро-фінами чи прабалтами.
Рекомендована література
- Березанская С. С. Памятники марьяновского типа // Археология УССР. К., 1985. Т. 1;
- Буйнов Ю. В. Новые данные о марьяновской культуре // Эпоха бронзы Доно-Донец. региона: Мат. 5-го укр.-рос. полевого археол. семинара. К.; Воронеж, 2001.
Завантажити статтю
