Ямково-гребінцевої кераміки культурно-історична область

Я́МКОВО-ГРЕБІНЦЕ́ВОЇ КЕРА́МІКИ Культурно-історична область

 — кілька археологічних культур і типів памʼяток доби неоліту, провід­ною особливістю яких є наявність керамічного посуду, прикрашеного ямковим орнаментом. Датована 5—3 тис. до н. е. Охоплювала лісову та лісо­степову зони пів­нічного сходу Європи та пів­нічного заходу Азії — від пів­ночі Фінляндії до Уральських гір та Алтаю і від Карелії до Середнього Дону. Памʼятки цього типу становили окрему територіальну групу в межах лісового та лісо­степового Лів­обереж­жя України. Виявлено понад 70 поселень невеликого роз­міру, що знаходилися на піщаних під­вище­н­нях по­близу озер і боліт чи на берегах річок. За типом орнаментації, а також іншими від­мін­ностями, ви­окремлюють низку хронологічних типів/археологічних культур. Роз­різняють 3 хронологічних етапи — ран­ній, середній, пізній. У Подесен­ні виявлено більш ранні памʼятки типу Погорілівка, пізніші, з ромбо-ямковою орнаментацією кераміки, від­носять до деснянської культури. Памʼятки, що знаходяться у лісо­степовому Лів­обереж­жі Дні­пра та у верх­ній течії Сіверського Дінця і характеризуються пере­важа­н­ням кераміки з ямковою та ямково-накольча­стою керамікою, вважають найбільш пі­зніми, повʼязаними з рязансько-долгівською культурою Верх­нього Дону. Остан­нім часом дослідники пропонують виділяти 3 великі територіальні групи: Дні­про-Деснянську, Деснянсько-Сейминську, Посульсько-Ворсклинську. Роз­копано поселе­н­ня: Погорілівка-Вирчище, Погорілівка-Есмань, Мис Очкинський, Гришівка, Волинцеве, Скуносове, Лисогубівка, Лукомʼя, Пустинки. Житла на поселе­н­нях невеликі (площею близько 30 м2), наземні стовпові чи напів­землянкові, округлі чи під­прямокутні у плані, з вогнищем у центрі долівки. Знаря­д­дя праці виготовлені з кременю і кварциту в техніці двобічного обтесува­н­ня на від­щепових заготовках. Виділяються клини, жолобчасті долота, сокири, скребачки, ножі, різці, свердла, листовидні під­трикутні вістря списів, стріл; кістяні й рогові гарпуни, риболовні гачки. Керамічний посуд — ліпні гостродон­ні напів­яйцевидного профілю горщики зі стягнутими до середини вінцями, прикрашені по всій поверх­ні горизонтальними смугами або геометричними зонами з ямок та від­битків гребінцевого штампу. Остан­ні зʼявилися під впливом контактів із носіями культур Дні­про-Донецької культурно-історичної області (див. Дні­про-Донецька культурно-історична спільність). Господарство пере­важно рибальсько-мисливське. Під впливом контактів із людністю трипільської культури зароджувалися землеробство і скотарство. Релігійні пере­кона­н­ня — шаманізм. В Україні достемен­но належних до цієї людності поховань не виявлено, але, за аналогіями з памʼятками інших територій, можна вважати, що використовували тілопокладе­н­ня зі скромним поховальним інвентарем (знаря­д­дя праці із кременю, кістки, рогу, прикраси із бурштину тощо). На територію сучасної України носії ямково-гребінцевої кераміки потрапили кількома хвилями з більш пів­нічних територій. Виникли на основі свідерської культури на узбереж­жі Балтійського моря. У 3 тис. частково мігрували з території України, частково були асимільовані людністю середньодні­провської культури та марʼянівської культури. Більшість дослідників від­носять цю людність до лапаноїдного антропологічного типу носіїв уральських мов, праугрофінів. Памʼятки культур ямково-гребінцевої кераміки ви­вчають понад 140 років. Українські дослідники: М. Рудинський, Д. Телегін, В. Не­пріна, Є. Ногин.

Завантажити статтю