Ямково-гребінцевої кераміки культурно-історична область

Я́МКОВО-ГРЕБІНЦЕ́ВОЇ КЕРА́МІКИ Культурно-історична область

 — кілька археологічних культур і типів пам’яток доби неоліту, провідною особливістю яких є наявність керамічного посуду, прикрашеного ямковим орнаментом. Датована 5–3 тис. до н. е. Охоплювала лісову та лісостепову зони північного сходу Європи та північного заходу Азії — від півночі Фінляндії до Уральських гір та Алтаю і від Карелії до Середнього Дону. Пам’ятки цього типу становили окрему територіальну групу в межах лісового та лісостепового Лівобережжя України. Виявлено понад 70 поселень невеликого розміру, що знаходилися на піщаних підвищеннях поблизу озер і боліт чи на берегах річок. За типом орнаментації, а також іншими відмінностями, виокремлюють низку хронологічних типів/археологічних культур. Розрізняють 3 хронологічних етапи — ранній, середній, пізній. У Подесенні виявлено більш ранні пам’ятки типу Погорілівка, пізніші, з ромбо-ямковою орнаментацією кераміки, відносять до деснянської культури. Пам’ятки, що знаходяться у лісостеповому Лівобережжі Дніпра та у верхній течії Сіверського Дінця і характеризуються переважанням кераміки з ямковою та ямково-накольчастою керамікою, вважають найбільш пізніми, пов’язаними з рязансько-долгівською культурою Верхнього Дону. Останнім часом дослідники пропонують виділяти 3 великі територіальні групи: Дніпро-Деснянську, Деснянсько-Сейминську, Посульсько-Ворсклинську. Розкопано поселення: Погорілівка-Вирчище, Погорілівка-Есмань, Мис Очкинський, Гришівка, Волинцеве, Скуносове, Лисогубівка, Луком’я, Пустинки. Житла на поселеннях невеликі (площею близько 30 м2), наземні стовпові чи напівземлянкові, округлі чи підпрямокутні у плані, з вогнищем у центрі долівки. Знаряддя праці виготовлені з кременю і кварциту в техніці двобічного обтесування на відщепових заготовках. Виділяються клини, жолобчасті долота, сокири, скребачки, ножі, різці, свердла, листовидні підтрикутні вістря списів, стріл; кістяні й рогові гарпуни, риболовні гачки. Керамічний посуд — ліпні гостродонні напівяйцевидного профілю горщики зі стягнутими до середини вінцями, прикрашені по всій поверхні горизонтальними смугами або геометричними зонами з ямок та відбитків гребінцевого штампу. Останні з’явилися під впливом контактів із носіями культур Дніпро-Донецької культурно-історичної області (див. Дніпро-Донецька культурно-історична спільність). Господарство переважно рибальсько-мисливське. Під впливом контактів із людністю трипільської культури зароджувалися землеробство і скотарство. Релігійні переконання — шаманізм. В Україні достеменно належних до цієї людності поховань не виявлено, але, за аналогіями з пам’ятками інших територій, можна вважати, що використовували тілопокладення зі скромним поховальним інвентарем (знаряддя праці із кременю, кістки, рогу, прикраси із бурштину тощо). На територію сучасної України носії ямково-гребінцевої кераміки потрапили кількома хвилями з більш північних територій. Виникли на основі свідерської культури на узбережжі Балтійського моря. У 3 тис. частково мігрували з території України, частково були асимільовані людністю середньодніпровської культури та мар’янівської культури. Більшість дослідників відносять цю людність до лапаноїдного антропологічного типу носіїв уральських мов, праугрофінів. Пам’ятки культур ямково-гребінцевої кераміки вивчають понад 140 років. Українські дослідники: М. Рудинський, Д. Телегін, В. Непріна, Є. Ногин.

Завантажити статтю