Межиріч
Визначення і загальна характеристика
МЕЖИРІ́Ч — село Острозького району Рівненської області. Межиріц. сільс. раді підпорядк. села Прикордонне та Слобідка. М. знаходиться при злитті рік Вілія та Свитенька (ін. назва — Збитенка; бас. Дніпра), за 53 км від обл. центру, за 4 км від райцентру та за 18 км від залізнич. ст. Острог. Площа 2,39 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1490 осіб; станом на 2017 — 1480 осіб; переважно українці. Через село проходить автомобіл. шлях держ. значення Рівне–Острог–Шумськ–Кременець–Почаїв–Радивилів. Досліджено 4 багатошар. поселення (знайдено артефакти лендел. і шнур. кераміки культурно-істор. спільностей, раннього заліз. часу, черняхів. культури та ін., урочище Попівщина; трипіл., комарів., кулястих амфор культур, могилянів. групи раннього заліз. часу та ін., урочище Попівщина-2; трипіл., комарів., кулястих амфор культур, шнур. кераміки культурно-істор. спільності, могилянів. групи раннього заліз. часу, давньорус. періоду та ін., урочище Штани; могилянів. групи раннього заліз. часу, помор. культури та ін., урочище Піщаний карʼєр), поселення тшинец.-комарів. культурно-істор. спільності (урочище Підварки), 5 давніх курганів (урочище Попівщина-3), давньорус. городище (центр села). Вперше згадується в грамоті 1396 литов. князя Вітовта, який засвідчив надання князю Ф. Острозькому низку поселень, зокрема й М. З часом перетворився на одну з улюблених резиденцій князів Острозьких, які укріпили його земляними оборон. валами з Дубнів. і Заслав. (16 ст., збереглася донині) вʼїзними брамами. Відтоді виконував роль оборон. пригорода м. Острог. Здавна донині (з перервами) діє Межиріцький Свято-Троїцький монастир. За Люблін. унією 1569 М. відійшов до Польщі. У 16 ст. вже мав міський статус, про що є підтвердження в Луцьких книгах від 1596. У 1605 польс. король Сиґізмунд надав М. Маґдебур. право, дозвіл на побудову ратуші, лазні та на проведення 2-х ярмарків на рік і базарів у неділю. Після Острозьких власниками були шляхтичі Санґушки, Малаховські, Чацькі та Ільїнські. Жит. брали участь у повстаннях під керівництвом К. Косинського (1591–93) і С. Наливайка (1594–96) та Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемирʼям 1667 М. залишився у складі Польщі. За 2-м поділом Польщі 1793 відійшов до Рос. імперії. 1795–1925 — у складі Остроз., 1925–39 — Здолбунів. пов.; 1796–1920 — Волин. губ.; 1921–39 — Волин. воєводства. У 19 — на поч. 20 ст. — містечко, відтоді — село. Наприкінці 19 ст. було 263 двори, проживала 951 особа; існувала євр. громада. За переписом 1911, мешкали 1736 осіб. Тоді ж працювали гуральня (щорічно виробляла 23 397 відер горілки), вальцевий млин (перемелював 360 тис. пудів пшениці), ф-ка терпентини. 1920–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. У міжвоєн. період діяли осередки укр. громад. організацій. Від липня 1941 до лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. Нині в М. — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок», дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Памʼятка малих архіт. форм — піч (17 ст.). Встановлено памʼятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни.
Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року). Вінніпег, 1986. Т. 2; Лесик О. В. Замки та монастирі України. Л., 1993; Бендюк М. Історія та легенди давнього Острога. Острог, 2012; Цимбалюк Є. Найдавніші українські печі — чотириста років // Вільне слово. 2013, 9 квіт.; Бондарчук О. Памʼятки історико-культурної спадщини Острозького району // Життя і слово. 2016, 14 квіт.; Гаврилюк О. Моє село — частина України // Там само. 2016, 3 верес.
К. П. Тищук
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
