Метрології Інститут

Визначення і загальна характеристика

МЕТРОЛО́ГІЇ Інститут (ІМ) — головна наукова установа України в галузі метрології. Заснований 1901 у Харкові з ініціативи Д. Менделєєва як повірочна палатка, яку очолив М. Страдомський. Вона стала першою в Україні організацією з повірки й таврування торг. мір та ваг і започаткувала розвиток української метрології та стандартизації. 1922 її перейменовано в Українську Головну палату мір та ваг, а 1933 — в Український НДІ метрології та стандартизації, який у довоєнні роки розгорнув науково-дослідні роботи в цих галузях. Після 2-ї світової вій­ни у Харкові за короткий час відновлено регулярну службу часу та частоти СРСР. Світове визнання отримали роботи Інституту із визначень фундаментальних фізичних констант — гіромагнітного відношення протона (1969) та швидкості розповсюдження електромагнітних хвиль у вакуумі (швидкості світла, 1973). Їх визнано за кордоном та вміщено до галузевих довідників і таб­лиць значень. 

Від 2002 — ННЦ «Інститут метрології». У структурі — наукові центри з температур. та оптичних, просторово-часових, елек-тромагнітних, квантових (до якого належать наукові лабораторії) вимірювань, законодавчої метрології, міжнародної співпраці та інформаційних технологій, загальної метрології, оцінки відповідності та випробувань. Інститут проводить фундаментальні наукові дослідження у галузі метрології, виконує наук.-прикладні та науково-дослідні роботи зі створення, вдосконалення, зберігання та звірення національних еталонів і передачі розмірів одиниць вимірювання. 

В ІМ створено та зберігають 53 національні еталони. Еталонна база Інституту (внесена до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання) є основою державної метрологічної системи, що забезпечує єдність вимірювань у державі. ІМ виконує функції Головного центру Служби єдиного часу і еталонних частот (ГЦ СЧЧ) та наук.-методичного центру Служби стандарт. зразків складу та властивостей речовин і матеріалів. ГЦ СЧЧ проводить звірення національної шкали часу UTC(UA) з Міжнародною шкалою координованого часу UTC та шкалами часу 66-ти країн (США, Німеччини, Франції, Японії та ін.). Поточні результати звірень UTC(UA) з UTC доступні на сайті Міжнародного бюро з мір та ваг. Інститут входить до переліку лабораторій, що беруть участь у формуванні міжнародних шкал атом. часу TAI та координованого часу UTC. Від 2003 ІМ — учасник міжнародних звірень національних еталонів із міжнародними еталонами та еталонами інших країн під егідою Міжнародного комітету з мір та ваг. Дотримуючись світових тенденцій, Інститут проводить наукові дослідження з подальшого вдосконалення квант. реперів державного еталона часу та частоти, розширення галузей використання квант. ефектів, зокрема ефектів Джозефсона та Холла, впровадження фемтосекунд. лазера для створення в перспективі єдиного еталона часу–частоти–довжини, нового покоління еталонів довжини в нанометр. діапазоні та мір довжини для них. 

Співпрацює з академічними інститутами та університетами Харкова, зокрема щодо спільних досліджень з проблем високих технологій у галузях гравіметрії, віддалеметрії, інформаційних технологій, фотометрії, світлотехніки та енергозбереження. За створення національної еталонної бази України та її впровадження в економіку держави фахівців ІМ відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки (2002). Крім того, ще троє фахівців Інституту стали лауреатами цієї премії України у складі колективу Інституту фізики НАНУ (Київ) за розроблення метролог. гелій-неонових-йодних лазерів і їхнє впровадження в первин. еталон одиниці довжини. Серед відомих учених — В. Большаков, В. Кандиба, О. Клейман, О. Купко, Ю. Мачехін, Л. Назаренко, Г. Народницький, П. Неєжмаков (від 2015 — директор), Ю. Павленко, О. Прокопов, В. Соловйов, Є. Тимофєєв, Г. Ягола. Нині в Інституті працюють 77 науковців, серед них — 9 докторів і 15 кандидатів наук. Від 1969 ІМ видає наукові праці, наук.-методичні матеріали та матеріали наук. конференцій, від 1995 — «Український метрологічний журнал», від 2012 — «Інформаційний бюлетень з міжнародної метрології».

Завантажити статтю