Манайло-Приходько Вікторія Іванівна
МАНА́ЙЛО-ПРИХО́ДЬКО Вікторія Іванівна (03. 10. 1964, Ужгород) — живописець. Дочка Івана, онука Федора Манайлів, дружина В. Приходька. Член Спілки дизайнерів України (2014), НСХУ (2017). Закін. істор. факультет Ужгород. університету (1985), Закарп. худож. інститут (Ужгород, 2013; викл. А. Ковач, В. Скакандій). Відтоді — викладач коледжу мистецтв; від 2016 — зав. Мемор. будинку-музею Ф. Манайла (обидва — Ужгород). Учасниця обл., всеукр., зарубіж. мистецьких виставок від 2010. Персон. — у Львові (2016). Основна галузь — станк. живопис (портрети, пейзажі, натюрморти). У творчості експериментує з техніками і стилями (від реалізму до кубізму та декоративності).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Валеріка» (2008), «Чоловік» (2010), «Гуцульська рапсодія», «Катеринка» (обидва — 2012), «В. Микита», «Україна», «Старий бойко» (усі — 2013), «Ряджені», «Ми такі паровані, як горнята мальовані (Наречений та наречена)» (обидва — 2014), «Нерест і ведмідь», «Давня мелодія», «Коломийка», «Подаровані квіти», «Сонячні пелюстки», «Спогади гуцула» (усі — 2015), «Лісоруб», «На Івана Купала», «Скрипаль» (усі — 2016); серія «Портрети діячів вищої освіти Закарпаття» (2013).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
