МА́НДИЧ Олена (Йолана) Степанівна (26. 09. 1902, с. Дюлофолва, нині Румунія — 12. 03. 1975, м. Кошице, Словач­чина) — скульпторка. Навч. у худож.-пром. школі (1921–22; викл. Й. Моржатка), АМ (1922–25; викл. Я. Штурса) у Празі. 1930 від­відала Німеч­чину, Францію та Італію з метою ви­вче­н­ня скульптур. мистецтва. 1926 на ви­ставці закарп. образотвор. мистецтва у Пряшеві (нині Словач­чина) екс­понувала 3 скульптури (зокрема голову хлопчика у мармурі закуплено канцелярією Президента Чехо-Словач­чини). Створ. 1927 за 5 днів з натури порт­рет Президента Т.-Ґ. Масарика став основою для памʼятника в Ужгороді (1928), демонтов. 1938 угор. окупац. владою, знову по­ставлений 1946 у м. Границе-на-Мораві (Чехія), остаточно знищений 1974 комуніст. владою Чехо-Словач­чини. У 1930-х рр. виконала скульптурні порт­рети кількох діячів культури і політиків, десятки жанр. скульптур. Вершина творчості М. — памʼятник О. Духновичу у Пряшеві (1933). Після 1938 через радикуліт рук до худож. творчості не повернулася. Жила у Мукачевому (Закарп. обл.), Празі та Будапешті, від 1945 — у Кошице. Працювала продавцем текс­тилю, касиром у крамниці. Деякі роботи зберігаються у Музеї визволе­н­ня у Празі, Музеї укр. культури у Свиднику (Словач­чина).