Малоріченське

МАЛОРІ́ЧЕНСЬКЕ (до 1945 — Кучук-Узень) — село Алуштинської міськради Автономної Республіки Крим. Малорічен. сільс. раді під­порядк. села Генеральське, Рибаче та Сонячногірське. М. знаходиться на Пів­ден­ному березі Криму, в оточен­ні гірських схилів Ашага-Бурун, Мангана, Мрахасин-Хи-ри, Сарайчихлар, побл. гірських масивів Демерджі-яйла, Карабі-Яйла та Тирке-яйла, у долині гірської р. Кучук-Узень (у Генеральському та Сонячногірському — Улу-Узень, у Рибачому — Алачук і Андус; бас. Чорного моря), за 70 км від Сімферополя, за 60 км від м. Ялта, за 26 км від Алушти, за 56 км від м. Судак та за 110 км від м. Феодосія. На тер. Сонячногір. лісництва Алуштин. ліс. господарства — заг.-держ. значе­н­ня Хапхальський заказник (створ. 1974, гідрол., 250 га; на його тер. — найповноводніший крим. водо­спад Джур-Джур і печера Джур-Джур), памʼятки природи Каратау (1999, ботан., 100 га) та Солдатська (1975, геол., карст. порожнина протяжністю понад 2 тис. м і глиб. 500 м). У М. та Сонячногірському — памʼятки природи ПАК (1972, гідрол., 60 га, довж. 2 км) і Ділянка мор. узбереж­жя (1989, геол., 5 га). Пл. М. 6 км². За пере­писом насел. 2001, у Малорічен. сільс. раді проживали 3725 осіб, з них у М. — 1251 особа (росіян — 85,45 %, українців — 7,83 %, крим. татар — 6,39 %, молдован — 1 %, вірмен — 1 %). 2014 у М. мешкали 1313 осіб. Через село вздовж моря проходить автошлях Алушта–Судак–Феодосія. На тер. Малорічен. сільс. ради зна­йдено кремін­ні знаря­д­дя доби неоліту, досліджено залишки могильника таврів, 5-ти середньовіч. поселень та монастиря, в якому, за пере­казами, зупинявся Андрій Перво­званий. У 9–10 ст. довколишні землі заселили візантійці. У 13 ст. тут зʼявилися монголо-татари, у 14 ст. — ґенуезці. 1475–1774 — під владою Осман., від 1774 — Рос. імперій. Здавна на тер. сучас. М., Генеральського та Сонячногірського існували грец. поселе­н­ня Мікропотамос, Мегапотамос і Ксеропотамос, які крим. татари пере­йменували на Кучук-Узень, Улу-Узень і Куру-Узень (у пере­кладі від­повід­но з грец. і кримськотатар. мов означають Мала Річка, Велика Річка та Суха Річка). Давню історію має й с. Рибаче (до 1945 — Туак), яке раніше також населяли пере­важно греки, а потім — крим. татари. 1778 рос. влада пере­селила з Кучук-Узеня у Причорноморʼя 126 греків. У на­ступ. році вихідці з Кучук-Узеня, Улу-Узеня, Демерджі (нині с. Лучисте Алуштин. міськради) та ін. довколиш. грец. поселень заснували с. Костянтинопіль (нині Великоновосілків. р-ну Донец. обл.). 1784–96 — село Таврій. обл.; 1796–1802 — Новорос., 1802–1921 — Таврій. губ.; 1784–96, 1802–38 — Сімфероп., 1796–1802 — Акмечет., 1838–1921 — Ялтин. пов.; 1802–29 — Аргін., 1829–92 — Алуштин. волостей. 1892–1920 — центр Кучук-Узен. волості. 1805 у Кучук-Узені було 27 дворів, проживали 106 осіб, 1864 — від­повід­но 43 і 268, 1886 — 76 і 433 (в усіх за­значених роках — пере­важно крим. татари). 1833–1920 кучук-узен. землі належали поміщикам Княжевичам. У їхньому маєтку з місц. вино­граду щорічно виробляли понад 7 тис. відер вина, яке продавали у найбільших містах Рос. імперії та екс­портували. 1895 від­крито земську школу, на поч. 1910-х рр. — мектебу. За Всерос. пере­писом 1897, мешкали 870 осіб, з них 837 крим. татар. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у листопаді 1920 остаточно встановлено більшовицьку. 1920–54 — у складі РФ, від­тоді — України; 1921–45 — Крим. АРСР, 1945–91 — Крим. обл., від 1991 — АР Крим (1991–98 — Респ. Крим); 1921–22, 1924–28 — Ялтин., 1928–30 — Карасубазар., 1922–24, 1930–65 — Алуштин. (у 1930-х рр. — нац. татарський) р-нів; від 1965 — Алуштин. міськради. 1926 мешкали 1453 (1381 крим. татарин, 67 росіян і 5 українців), 1939 — 1355 осіб. Жит. чинили опір проведен­ню примус. колективізації. Згодом за­знали сталін. ре­пресій. 1927 під час землетрусу по­шкоджено багато будинків. Від 5 листопада 1941 до 15 квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У серпні 1944 усіх крим. татар депортували, а у на­ступ. місяці сюди пере­селили значну кількість сімей з Воронез. обл. і Краснодар. краю РФ, на поч. 1950-х рр. — із різних областей України. 1957 на базі одного з колго­спів утвор. радгосп «Малоріченський» (від 1958 є структур. під­роз­ділом Нац. вироб.-аграр. обʼ­єдн. «Масандра», від 2006 — держ. під­приємство), який спеціалізувався на вино­градарстві, тютюн­ництві та вирощуван­ні фруктів і овочів. До 1960 до нього при­єд­нали ще 2 господарства. 1969 радгосп. винозавод виробив 205 тис. декалітрів виноматеріалів для вин «Кокур десертний Сурож», «Мадера кримська», «Мускат білий пів­ден­н­обережний», «Портвейн червоний пів­ден­н­обережний» та ін. Нині держ. під­приємство «Малоріченське» має понад 470 га вино­градників (сорти вино­граду: столові — Грочанка, Італія, Кардинал, Молдова, Шабаш; тех. — Альбільо, Ба­стардо Магарацький, Вердильо, Каберне Савіньон, Кокур білий, Мускат білий, Мускат рожевий, Піно-Грі, Сапераві, Серсіаль). Малорічен. вина: столові напів­солодкі — «Ба­стардо Кал­лістон» (срібна медаль), «Каберне Кал­лістон» (золота і срібна), «Кокур Кал­лістон» (золота і срібна), «Сапераві Кал­лістон» (золота); столове сухе — «Сапераві сортове» (2 срібні); десертні — «Ба­стардо Масандра» (4 золоті), «Каберне Катерини десертне» (3 золоті), «Сьоме небо князя Голіцина» (6 золотих); міцні — «Марсала Малоріченська» (5 золотих, 2 срібні), «Марсала Сонячна» (1 золота, 3 срібні), «Портвейн Малоріченський» (3 золоті, 5 сріб.); лікерне — «Нектар Масандри». За Всесоюз. пере­писом 1989, тут проживали 1280 осіб. У березні 2014 М. у складі АР Крим. анексовано РФ. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; лікар. амбулаторія. На чорномор. узбереж­жі — низка пансіонатів, баз від­починку, дит. таборів, автокемпінгів тощо. У Рибачому є маяк. 2007 митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабо­дан) освятив храм-маяк св. Миколи Мірлікійського (вис. 65 м, зведений на 50-метр. скелі; автор проекту – А. Гайдамака), а 2009 у його цокол. частині від­крито Музей ката­строф на водах (побл. нього на вулиці — якорі кораблів, що потонули; автор проекту – Б. Дєдов), які нині складають мемор. комплекс «Памʼяті загиблих на водах». Серед видат. уродженців М. — танцюрист, хорео­граф, засл. діяч мистецтв України А. Джемільов (2013 встановлено памʼят. знак). Із селом повʼязані життя нар. арт. України, пере­можниці 8-го між­нар. конкурсу «Нова хвиля» та 62-го пісен. конкурсу «Євробаче­н­ня» Джамали; учасника 2-ї світової війни, повного кавалера ордена Слави О. Діжі. У 1890-х рр. у складі Крим. філоксер. комісії на місц. вино­градниках працював письмен­ник, громад.-культур. діяч М. Коцюбинський.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю