Манявський скит

МАНЯ́ВСЬКИЙ СКИТ Повна назва — Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир УПЦ КП. У 13 ст. по­близу сучасного с. Манява (Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.) діяв Хресто-Воздвиженський монастир (ві­домий також як Полонинський), заснований ченцями Іоаникієм та Пахомієм, які при­йшли в Карпати після захопле­н­ня Києва монголо-татарами 1240. За пере­казами, його неодноразово від­відував князь Данило Галицький. Зруйнований під час чергового набігу монголо-татар. Власне, М. с. засновано 1608 Йовом (Княгиницьким), який був першим намісником. 1620 Кон­стантинопольський патріархат надав скиту ставропігію, 1628 Київський православний собор — статус протомонастиря Руського, Белзького і Подільського воєводств (під­порядковувалися понад 550 монастирів). За митрополита Київського Петра (Могили) М. с. став значним осередком духовного і культурно-освітнього життя, мав велику бібліотеку. Тут проживало до 200 ченців, зокрема 50 ієромонахів і 11 ієродияконів. Монастирський комплекс складали келії та 7 храмів (головний — Хресто-Воздвиженський собор), обнесені камʼяним муром з 3-ма оборон­ними вежами. Сформувалися оригінальні школи іконопису і партесного співу. М. с. мав великі земельні володі­н­ня (у сусідніх селах, на Коломийщині та в Молдові), а також значні прибутки від солеварі­н­ня, різьбярства, бортництва тощо. Серед православних християн поширилося повірʼя, що навіть найбільший грішник, похований на його цвинтарі, отримає спасі­н­ня (загалом тут зна­йшли спокій понад 70 тис. осіб). М. с. від­відували геть­мани Б. Хмельницький (1656 видав охорон­ну грамоту) та І. Виговський (жертвував великі кошти і похований тут, могилу втрачено), господарі Молдови і Валахії Є. Могила, В. Лупу, король Речі Посполитої Ян III Собеський, корсунський полковник С. Морозенко (надав гроші на зведе­н­ня дзвіниці) та ін. 1676 зруйнований турецькими військами під час польсько-турецької війни. 1781 проведено рекон­струкцію та пере­будову монастирських споруд. Закритий 1785 згідно з указом імператора Йосифа ІІ Габсбурґа, за­знав значних руйнувань. Хресто-Воздвиженський собор пере­везено до м. На­двірна (нині Івано-Франківська обл.), де він згорів під час 1-ї світової війни. Його іконостас, написаний 1698–1705 Йовом (Кондзелевичем), нині зберігається у Національному музеї у Львові. Дзвони, вежовий (пожертвуваний геть­маном І. Виговським) і стін­ний годин­ники пере­дано магістратурі Львова, ризи з парчі, хрести та книги (зокрема велике Євангеліє, окуте сріблом) — Львівській католицькій семінарії, інше майно роз­про­дано. Лише окремі храми з пере­рвами діяли до 1939. Тут побували І. Вагилевич, М. Костомаров, М. Грушевський, І. Франко, Б. Лепкий, І. Нечуй-Левицький, І. Труш та ін. У 1970–80-х рр. комплекс монастирських споруд частково ре­ставровано, 1980 створено історико-архітектурний музей. 1993 від­новлено періодичні богослужі­н­ня, 1998 від­крито монастир. 2013 митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф (Василиків) освятив новозбудований Спасо-Преображенський храм скиту і від­правив у ньому першу Літургію. Щороку 7 липня в скиті від­бувається всеукраїнська проща на вшанува­н­ня преподобних св. Йова та Феодосія Манявських, на яку, за­звичай, при­їздить патріарх Київський і всієї України-Руси Філарет (Денисенко). 2018 він благословив святкува­н­ня на честь чудотворної Манявської ікони Пресвятої Богородиці в межах Івано-Франківської єпархії.