Маріїнське училище-хутір глухонімих

МАРІ́ЇНСЬКЕ УЧИ́ЛИЩЕ-ХУ́ТІР ГЛУХОНІМИ́Х Засн. 1903 у Зеленому Яру за 2 км від м. Олександрівськ (нині Запоріж­жя) міським головою Ф. Мовчановським, який став ініціатором створе­н­ня, а потім і кер. цього першого у вітчизн. та світ. пед. практиці унікал. навч. закладу від­повід. профілю (ві­доме також як Олександрів. училище-хутір глухонімих). Пов­на назва — Маріїн. училище-хутір Катерино­слав. губерн. від­ділу опікунства імператриці Марії Федорівни про глухонімих. На хуторі збуд. школу, лікарню з аптекою, хлібопекарню, сарай, погріб і льодовник, гуртожиток з церквою для дівчат і вчительок та гуртожиток для хлопців, будинок для педагогів і службовців, школу для учнів, що від­стали в на­вчан­ні, дитсадок, будинок для адміністрації, 2 будинки для сімей. службовців, майстерні, біол. та метеорол. станції, водонапірну башту, залізобетон­ну бесідку, баню, завод із виробництва землероб. машин і агрегатів, друкарню, хліви та ін. допоміжні споруди. Облаштовано став із греблею, парники, теплиці, ро­зарій, роз­бито фрукт. і ягід. сади. Хутір мав влас. автомобіль, електр. освітле­н­ня, телефон, парове опале­н­ня, водопо­стача­н­ня та залізничну гілку. В училищі за­проваджено детально роз­роблену, сплановану та педагогічно виважену систему навч. і вихова­н­ня дітей з поруше­н­нями слуху, що не лише узагальнила пере­довий досвід вітчизн. та зарубіж. сурдопедагогіки, а й виробила низку своїх новацій. Шкільні дисципліни доповнювало труд. навч. та вихова­н­ня, викла­да­н­ня проводилося найдосконалішим на той час звук. методом. Велику увагу приділено профес. під­готовці: хлопці здобували фах теслярів, слюсарів, ливарників, ковалів, мулярів, шевців, друкарів; дівчат на­вчали рукоді­л­лю (кроїти, вʼязати, вишивати, шити на швейній машинці) та виготовлен­ню жін. капелюшків. Вихованців також долучали до праці на землі й у госп-ві. На літній період додому від­пускали лише учнів 3-х молодших класів і хворих, інші працювали за певним режимом. 1910 заклад мав 30 дес. влас. землі та 120 орендов., на яких організов. зразк. польове госп-во (з шестипіл. сіво­зміною), свинар., птахівничу, молочну ферми й пасіку. Щороку до школи при­ймали по 30–40 дітей різних соц. прошарків і віро­сповіда­н­ня, навч. оплачувалося за рахунок Олександрів. від­ділу опікунства, стипендій різних земств та коштів батьків. 1903 кількість учнів становила 28, на­прикінці 1910 — 227 осіб (найбільше серед подіб. закладів). У м. Євпаторія (нині АР Крим) Олександрів. від­діл опікунства створив школу-санаторій, у якій вихованці мали можливість на­вчатися та оздоровлюватися протягом року. 1910 у закладі працювало 30 учителів, серед яких — ві­домі сурдопедагоги М. Лаговський (1910–13 — директор) та І. Соколянський. Олександрів. від­діл опікунства систематично виділяв кошти для оплати навч. вчителів від­повід. профілю на пед. курсах у С.-Пе-тербурзі, тому всі педагоги мали спец. під­готовку. При школі діяв музей і бібліотека на 1500 од. зберіга­н­ня, з них 1227 — спец. література для навч. глухонімих. Це був єдиний заклад на укр. землях з під­готовки фахівців із сурдоперекладу, навіть у церкві при училищі священик проводив службу жестовою мовою. Училище-хутір не отримувало від держави грош. допомоги, а існувало лише на приватні пожертвува­н­ня, за рахунок продажу своєї продукції та викона­н­ня різноманіт. замовлень. Власні кошти в забезпече­н­ня його діяльності вкладав Ф. Мовчановський. Крім того, він знаходив замовле­н­ня для заводу та друкарні, домовлявся про оренду техніки тощо. Продукцію, вироблену учнями, неодноразово від­знач. нагородами на губерн. ви­ставках; 1910 вартість усього майна закладу оцінено у бл. 2 млн рублів. З метою озна­йомле­н­ня із системою навч. і труд. вихова­н­ня училище-хутір від­відували іноз. делегації. Не­зважаючи на це, держ. чиновники вважали таку форму освіти глухонімих шкідливою і не від­повід­ною духові часу. 1911 проти Ф. Мовчановського сфабриков. справу (згодом усі звинуваче­н­ня знято слідством), 1912 затв. план реорганізації, 1913 заклад припинив існува­н­ня в початк. ви­гляді, його пере­творено в шаблон. тип спец. школи. 1916 Ф. Мовчановського знову обрали міським головою Олександрівська. З його ініціативи організов. спец. комісію для від­родже­н­ня училища-ху-тора. Однак в умовах рев. і воєн. дій зробити цього не вдалося. У грудні 1917 заклад остаточно закрито. 1992 у Запоріж­жі на приміщен­ні колиш. школи для глухонімих встановлено мемор. дошку.

Літ.: Мальцевъ А. Училище-хуторъ глухо-нѣмыхъ въ г. Александровске Екатеринославской губерніи. 1903–1910 г. Александровск, 1910; Петрова К. А. Благодійництво у діяльності училища-хутору глухонімих у м. Олександрівську Катеринославської губернії на початку ХХ столі­т­тя // Історія і культура При­дні­­­провʼя: Неві­домі та малові­домі сторінки: Наук. щоріч. Дн., 2011; Антонець Н. Б. Доброчин­ність в історичній ретро­спективі (Олександрівська школа-хутір глухонімих) // Пед. освіта: теорія і практика: Зб. наук. пр. Камʼянець-Подільський, 2011. Вип. 8; Шевченко В. Олександрівське училище-хутір глухонімих // Наук. зап.: Зб. пр. молодих вчених та аспірантів Ін­ституту укр. архео­графії та джерело­­знавства НАНУ. К., 2013. Т. 27; Його ж. Польський дворянин Фелікс Мовчановський: життя та діяльність. З., 2017.

В. М. Шевченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю