Маріїнське училище-хутір глухонімих

МАРІ́ЇНСЬКЕ УЧИ́ЛИЩЕ-ХУ́ТІР ГЛУХОНІМИ́Х Засн. 1903 у Зеленому Яру за 2 км від м. Олександрівськ (нині Запоріжжя) міським головою Ф. Мовчановським, який став ініціатором створення, а потім і кер. цього першого у вітчизн. та світ. пед. практиці унікал. навч. закладу відповід. профілю (відоме також як Олександрів. училище-хутір глухонімих). Пов­на назва — Маріїн. училище-хутір Катерино­слав. губерн. відділу опікунства імператриці Марії Федорівни про глухонімих. На хуторі збуд. школу, лікарню з аптекою, хлібопекарню, сарай, погріб і льодовник, гуртожиток з церквою для дівчат і вчительок та гуртожиток для хлопців, будинок для педагогів і службовців, школу для учнів, що відстали в навчанні, дитсадок, будинок для адміністрації, 2 будинки для сімей. службовців, майстерні, біол. та метеорол. станції, водонапірну башту, залізобетонну бесідку, баню, завод із виробництва землероб. машин і агрегатів, друкарню, хліви та ін. допоміжні споруди. Облаштовано став із греблею, парники, теплиці, розарій, розбито фрукт. і ягід. сади. Хутір мав влас. автомобіль, електр. освітлення, телефон, парове опалення, водопостачання та залізничну гілку. В училищі запроваджено детально розроблену, сплановану та педагогічно виважену систему навч. і виховання дітей з порушеннями слуху, що не лише узагальнила передовий досвід вітчизн. та зарубіж. сурдопедагогіки, а й виробила низку своїх новацій. Шкільні дисципліни доповнювало труд. навч. та виховання, викладання проводилося найдосконалішим на той час звук. методом. Велику увагу приділено профес. підготовці: хлопці здобували фах теслярів, слюсарів, ливарників, ковалів, мулярів, шевців, друкарів; дівчат навчали рукоділлю (кроїти, в’язати, вишивати, шити на швейній машинці) та виготовленню жін. капелюшків. Вихованців також долучали до праці на землі й у госп-ві. На літній період додому відпускали лише учнів 3-х молодших класів і хворих, інші працювали за певним режимом. 1910 заклад мав 30 дес. влас. землі та 120 орендов., на яких організов. зразк. польове госп-во (з шестипіл. сівозміною), свинар., птахівничу, молочну ферми й пасіку. Щороку до школи приймали по 30–40 дітей різних соц. прошарків і віросповідання, навч. оплачувалося за рахунок Олександрів. відділу опікунства, стипендій різних земств та коштів батьків. 1903 кількість учнів становила 28, наприкінці 1910 — 227 осіб (найбільше серед подіб. закладів). У м. Євпаторія (нині АР Крим) Олександрів. відділ опікунства створив школу-санаторій, у якій вихованці мали можливість навчатися та оздоровлюватися протягом року. 1910 у закладі працювало 30 учителів, серед яких — відомі сурдопедагоги М. Лаговський (1910–13 — директор) та І. Соколянський. Олександрів. відділ опікунства систематично виділяв кошти для оплати навч. вчителів відповід. профілю на пед. курсах у С.-Пе-тербурзі, тому всі педагоги мали спец. підготовку. При школі діяв музей і бібліотека на 1500 од. зберігання, з них 1227 — спец. література для навч. глухонімих. Це був єдиний заклад на укр. землях з підготовки фахівців із сурдоперекладу, навіть у церкві при училищі священик проводив службу жестовою мовою. Училище-хутір не отримувало від держави грош. допомоги, а існувало лише на приватні пожертвування, за рахунок продажу своєї продукції та виконання різноманіт. замовлень. Власні кошти в забезпечення його діяльності вкладав Ф. Мовчановський. Крім того, він знаходив замовлення для заводу та друкарні, домовлявся про оренду техніки тощо. Продукцію, вироблену учнями, неодноразово відзнач. нагородами на губерн. виставках; 1910 вартість усього майна закладу оцінено у бл. 2 млн рублів. З метою ознайомлення із системою навч. і труд. виховання училище-хутір відвідували іноз. делегації. Незважаючи на це, держ. чиновники вважали таку форму освіти глухонімих шкідливою і не відповідною духові часу. 1911 проти Ф. Мовчановського сфабриков. справу (згодом усі звинувачення знято слідством), 1912 затв. план реорганізації, 1913 заклад припинив існування в початк. вигляді, його перетворено в шаблон. тип спец. школи. 1916 Ф. Мовчановського знову обрали міським головою Олександрівська. З його ініціативи організов. спец. комісію для відродження училища-ху-тора. Однак в умовах рев. і воєн. дій зробити цього не вдалося. У грудні 1917 заклад остаточно закрито. 1992 у Запоріжжі на приміщенні колиш. школи для глухонімих встановлено мемор. дошку.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю