Меотичний вік і регіоярус

Визначення і загальна характеристика

МЕОТИ́ЧНИЙ ВІК І РЕГІОЯ́РУС  — пізній вік міоценової епохи нео­генового періоду кайнозойської ери та відклади, що утворилися у той час. Ін. назва — Меотис. Див. міоценова епоха та міоценовий відділ, Неогеновий період і неогенова система і Кайнозойська ера та група. Стратигр. самостійність цих відкладів встановив 1882 одес. палеонтолог І. Синцов, який відніс їх до перехід. шарів — між мактровими (співвідносні сармат. ярусу) та конгерієвими (одес. вапнякам і їхнім еквівалентам) шарами. Однак назву меотис, що походить від давньої назви Азов. моря, вперше запропонував 1886 М. Андрусов. Під час практ. дослідж. він також уточнив нижню і верхню межі та виокремив 3 підрозділи. У 2-й пол. 1980-х рр. меотис означено в обсязі акманай. і багерів. регіопід’ярусів. Меотич. регіоярус (раніше мав статус ярусу) характеризується фауною молюсків Dosinia, Venerupis, Муа, Lucina, Modiolus, Congeria, Theodoxus, Hydrobia та ін. Меотичні відклади (вапняки, мергелі, глини, піски тощо) поширені в Румунії, на Кавказі та на узбережжях Чорного і Каспій. морів. В Україні — в Причорномор. западині та на Крим. п-ові — їхня потуж. до 200 м. Керчен. вапняково-ракушняк. каміння використовують на буд-ві.

Завантажити статтю