Матвієнко Ніна Митрофанівна

Визначення і загальна характеристика

МАТВІЄ́НКО Ніна Митрофанівна (10. 10. 1947, с. Неділище Ємільчинського р-ну Житомирської обл. — 08. 10. 2023, Київ) — спів­ачка (сопрано), педагог, культурно-громадська діячка. Дружина П. Гончара, мати А. Гончара, Т. Матвієнко. Народна артистка України (1985). Герой України (2006). Від­знака Президента України «Національна легенда України» (2024, посмертно). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1988). Орден княгині Ольги 3-го (1997) і 2-го (2020) ступенів. Член НСКінУ (1989). Лауреатка Всесвітнього радіоконкурсу фольклорних пісень (Братислава, 1979), Всесоюзного телеконкурсу «З піснею по життю» (1979), 10-го Всесвітнього фестивалю молоді та студентів (Москва, 1985).

Закінчила вокальну студію при Українському народному хорі ім. Г. Верьовки (1968, до 1991 — його солістка), Київський університет (1975). Водночас 1968–93 ви­ступала у складі тріо «Золоті ключі». Від 1991 — солістка ансамблю «Київська камерата»; 1999–2014 — викладач Університету культури і мистецтв: від 2001 — професор кафедри музичного мистецтва; від 2000 — президент українського від­діле­н­ня Між­народної ради організацій фольк­лорних фестивалів та народного мистецтва (усі — Київ).

Володіла унікальним голосом срібного флейтового тембру. Її спів по­значений щирістю інтонува­н­ня та глибоким проникне­н­ням у сутність образно-емоційного змісту, граничною виразністю пере­дачі сенсу слова-ідеї. Її мистецтво набуло значе­н­ня символу спів­учої душі українського народу. Перші 30 р. творчої діяльності репертуар складався пере­важно з українських народних обрядових (щедрівок, колядок, веснянок, купал., жнивар.) та ліричних пісень. Спеціально для М. А. Муха зробив оркестрові обробки народних пісень «Висока верба» й «Веснянки», М. Скорик — «Засвічу свічку», Є. Станкович — «Ой глибокий колодязю», «Терен, мати, коло хати», «За сінечками», «Колискової» та ін., що вві­йшли до фольк-опери «Квіт папороті», О. Кива написав камерні кантати на слова П. Тичини (№ 3) і Т. Шевченка (№ 6), Л. Дичко здійснила редагува­н­ня своєї Літургії і сцену «Плачу» в хоровій опері «Золотослов», Г. Гаврилець — музично-сценічне дійство «Золотий камінь посіємо...». У її виконан­ні про­звучали твори О. Білаша, І. Кириліної, М. Скорика, В. Смогителя, В. Шумейка та ін. У 1980-х рр. включала до репертуару також пісні української традиційної естради (напр., «Ой летіли дикі гуси», «Сіла птаха», «Чарівна скрипка», «Мамо, вечір догора» І. Поклада), на поч. 1990-х рр. вдавалася до автентичного народного співу (соло, в дуеті зі своєю матірʼю або у складі «Золотих ключів»), плідно спів­працювала з ансамблями «Мрія», «Березень», «Кобза», з хоровими капелами «Думка», «Хрещатик», дит. хором «Дударик», Чоловічою хоровою капелою ім. Л. Ревуцького, Кубанським козачим хором. Від початку 2000-х рр. екс­периментувала, спів­аючи, з одного боку, сучасну духовну музику в су­проводі органа, з другого — ви­ступаючи разом з гуртами «Океан Ельзи», «Танок на май­дані Конґо», з лідером рок-гурту «Воплі Від­оплясова» О. Скрипкою. 1995 у Нью-Йорку зіграла 16 ви­став «Водо­спад-від­блиски» (режисер В. Ткач). Від 1990-х рр. як солістка ви­ступала у про­грамах щорічних фестивалів «Музичні премʼєри сезону», «Київ Музик Фест», «Фарботони», різдвяних концертах з Чоловічою хоровою капелою ім. Л. Ревуцького (у дуеті з донькою Антоніною). Брала участь у телеви­ставах «Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Роз­лилися води на чотири броди» та ін.; т/ф «Кларнети ніжності», «Політ стріли», «Цвіт папороті», «Ой глибокий колодязю», «Тризна», «Хор народний», «Дівочі мрії»; радіови­ставах «Свата­н­ня на Гончарівці», «Князь Святослав», «Лісова пісня», к/ф «Соломʼяні дзвони», «Пропала грамота» та ін. Здійснила записи на радіо, телебачен­ні та компакт-дисках.

Літ.: Спів­ає Ніна Матвієнко. К., 1987; Материнські пісні (Н. Матвієнко в США) // Старожитності. 1991. Ч. 6; Загайкевич М. Берегиня пісні // Музика. 1998. № 3; Клейменова О. Золота галактика на імʼя Ніна // ГУ. 1998, 13 берез.; Никанорова О. Княгиня української пісні // Уряд. курʼєр. 1998, 14 берез.; Чекан Ю. Голос від Бога // Час. 1998, 26 берез.; Сюта Б. Золотий засів Ніни Матвієнко // КіЖ. 1998. № 12; Окара А. Ніна Матвієнко: Репертуар для ангелів «Золотого віку» // УС. 2006, 31 трав.; Жулинський М. Гортаючи сторінки долі Берегині пісні // День. 2009, 9 верес.

В. В. Кузик

Завантажити статтю