ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Гончар Петро Іванович

ГОНЧА́Р Петро Іванович (30. 06. 1949, с. Лип’янка Шполянського р-ну, нині Черкаська обл.) – художник-монументаліст, живописець і музеєзнавець. Син Івана, батько Андрія Гончарів, чоловік Н. Матвієнко. Член НСХУ (1992). Закінчив Київський художній інститут (1972; викладачі М. Духновський, В. Забашта), Київський університет культури і мистецтв (2000). Працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва (1972–93). Відтоді – директор Українського центру народної культури «Музей І. Гончара». Учасник всеукраїнських (від 1987) та міжнародних (від 1991) худож. виставок. Основні роботи – у галузях монументально-декоративного мистецтва та живопису. Його творчість базується на принципах школи М. Бойчука та світоглядних формах наївного малярства. Брав участь у реконструкції розписів у відновленому Михайлівського Золотоверхому соборі в Києві. Роботи зберігаються у Запорізькому, Хмельницькому ХМ.

Тв.: серії – «Українське весілля» (1991), «Дитинство», «Зруйновані храми Києва» (обидві – 1992); диптихи – «Присвята пам’яті Т. Бойчука» (1991), «Джерело» (1997); «Н. Матвієнко» (1989), «Аби, серце, із тобою», «Хто посіє і пожне, як не стане вже мене» (обидва – 1990), «Свято» (1994), «Ностальгія», «Веснянки» (обидва – 1996), «Мить вічності» (2000), «Та, яка квіти садить» (2001), «Райське дерево» (2004).

Літ.: Барви творчості. Петро Гончар. Олександр Мельник. Володимир Онищенко: Каталог виставки. К., 1999; Петро Гончар: «Вся біда українців в тому, що ми не сформувались як нація» (Інтерв’ю) // Портал Гурт [www.gurt.org.ua]. 2013, 28 серп.

В. М. Прядко

Основні твори

серії – «Українське весілля» (1991), «Дитинство», «Зруйновані храми Києва» (обидві – 1992); диптихи – «Присвята пам’яті Т. Бойчука» (1991), «Джерело» (1997); «Н. Матвієнко» (1989), «Аби, серце, із тобою», «Хто посіє і пожне, як не стане вже мене» (обидва – 1990), «Свято» (1994), «Ностальгія», «Веснянки» (обидва – 1996), «Мить вічності» (2000), «Та, яка квіти садить» (2001), «Райське дерево» (2004).

Рекомендована література

  1. Барви творчості. Петро Гончар. Олександр Мельник. Володимир Онищенко: Каталог виставки. К., 1999;Google Scholar
  2. Петро Гончар: «Вся біда українців в тому, що ми не сформувались як нація» (Інтерв’ю) // Портал Гурт [www.gurt.org.ua]. 2013, 28 серп.Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Гончар Петро Іванович / В. М. Прядко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-30830. – Останнє поновлення : 10 жовт. 2023.

Том ЕСУ:

6-й

Дата виходу друком тому:

2006

Дата останньої редакції статті:

2023-10-10

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

30830

Кількість переглядів цього року:

71

Схожі статті

Безпалків
Людина  |  Том 2 | 2024
Р. М. Яців
Безпалов
Людина  |  Том 2 | 2003
А. Ф. Медведєва
Анорічева-Єрьомка
Людина  |  Том 1 | 2017
М. Г. Лабінський

Нагору