МАХО́РІН Костянтин Єпіфанович (13. 08. 1928, Дні­пропетровськ, нині Дні­про — 07. 09. 1999, Київ) — хімік-технолог, фахівець у галузі термічного обробле­н­ня палива. Доктор технічних наук (1969), професор (1971), член-кореспондент НАНУ (1972). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Державна премія СРСР (1986), премія РМ СРСР (1989). Закін. Дні­проп. металург. ін­ститут (1950). Працював в Ін­ституті газу АН УРСР (1950–87): заст. дир. з наукової роботи (1961–77), завідувач від­ділу піроліз. процесів (1977–87); кер. Від­діл. нафтохімії і заст. дир. Ін­ституту фіз.-орган. хімії і вуглехімії АН УРСР (1987–89); завідувач від­ділу піроліз. процесів Ін­ституту колоїд. хімії та хімії води НАНУ (1989–99; усі — Київ). Наукові дослідже­н­ня: матем. моделюва­н­ня процесів хім. пере­робле­н­ня природ. газу та ка­­мʼяного вугі­л­ля; теорія і практика псевдозрідже­н­ня твердих частинок та прямого від­новле­н­ня заліз. руд; роз­робле­н­ня і впровадже­н­ня технології спалюва­н­ня, газифікації та активації твердого палива, а також ре­активації актив. вугі­л­ля; очище­н­ня води актив. вугі­л­лям; хiм. пере­робле­н­ня вуглевод. газiв i вуглец. мате­­рiалiв.