Мікроклімат

Визначення і загальна характеристика

МІКРОКЛІ́МАТ (від мікро... і клімат) — клімат не­великої території, зокрема всередині ландшафту гео­­графіч­ного, поля, схилу пагорба, галявини лісу, лісових смуг, берега озера, площі міста тощо. По­ня­т­тя «М.» пере­важно використовують для описа­н­ня особливостей клімату конкрет. місця, його від­мін­ностей від клімату суміж. тер. або від заг. клімат. (див. Мезоклімат) характеристик регіону. Виділяють М. призем. шару, лісу, схилів, міста, льодовиків, водойм тощо. Мікроклімат. від­мін­ності пере­важно залежать від впливу неоднорідностей під­стил. поверх­ні та проявляються у призем. шарі повітря, згладжуються із збільше­н­ням висоти над земною поверх­нею. Поня­т­тям «М.» для гірського типу рельєфу описують клімат. особливості окремих схилів, ділянок гір; для пагорбистої місцевості — групи пагорбів, окремі пагорби або ж їхні схили; для певної частини тер. — місцевості, де є річка шир. < 1 км або водойма пл. дзеркала < 50 км²; для міст — окремо взятих тер. або навіть і вулиць. Горизонт. мас­штаб М. коливається від десятків метрів до декількох кілометрів, вертикал. — від декількох метрів до висоти верх. межі крон дерев. Найбільші градієнти температури та вологості у нижньому двометр. шарі тропо­сфери. Від­мін­ності М. сприяють існуван­ню різних форм життя у межах одного ареалу. Вони забезпечують контрастува­н­ня та спіл. середовище, в якому багато видів флори та фауни можуть існувати і взаємодіють між собою. Мікроклімат. умови залежать від температури повітря, його вологості, вітру, турбулентності, радіац. балансу поверх­ні, випаровува­н­ня. На М. впливають заг. фіз.-геогр. умови місцевості, тип ґрунту/поверх­ні (альбедо, родючість, здатність утримувати вологу) та рослин­ність (ві­ді­грає важливу роль як регулятор потоків водяної пари, згладжує добові варіації температури повітря). Мікрорельєф і від­мін­ності у шорохуватості земної поверх­ні можуть створювати й мікроклімат. від­мін­ності у режимі вітру. Характерними є посиле­н­ня вітру на навітряних схилах і вершинах пагорбів та зони не­знач. швидкостей вітру у невеликих котловинах. Складніше вияви­ти від­мін­ності М. у режимі хмарності й опадів. Напр., над знач. за своїми роз­мірами озером у теплу половину року можуть частково роз­сіюватися конвект. хмари. У холодну пору року конвект. хмари, навпаки, можуть виникати над від­критими водними поверх­нями. За різних погод. умов мікроклімат. від­мін­ності виражаються краще або гірше. Зокрема у теплу та сонячну погоду від­мін­ності у т-рі повітря будуть найбільшими, при сильному вітрі — найменшими. Утворе­н­ня різних видів туманів і, від­повід­но, їхній клімат. режим також залежать від мікровід­мін­ностей земної поверх­ні. Напр., у низині або побл. болота по­вторюваність туманів є сут­тєво частішою, ніж на сусід. від­критій місцевості. Над великими річками радіац. тумани виникають рідше, ніж на роз­таш. поруч місцевостях, проте взимку можливою є більша кількість випадків утворе­н­ня туманів випаровува­н­ня. Осн. роль у М. місцевості зі склад. рельєфом належить екс­позиції схилів (тобто їх орієнтації від­носно сторін світу), а також формам рельєфу. Надходже­н­ня соняч. радіації на орієнтовані по-різно­му схили сут­тєво від­різняється. Тому схили з різною екс­позицією по-різному про­гріваються, що у свою чергу від­бивається на значе­н­нях температури повітря. Різниця між т-рами на пд. і пн. схилах удень в ясну погоду може досягати побл. земної поверх­ні декількох градусів, проте на висоті психрометр. будки (2 м) вона може становити всього декілька десятих градуса. Під покривом лісу формується свій М., який сут­тєво від­різняється від умов роз­таш. поруч від­критої місцевості. Крізь крони дерев сонячна радіація проникає ослабленою. У густому лісі вся або майже вся радіація буде роз­сіяною, а її інтенсивність — не­значною. Від­повід­но зменшується й освітленість під покривом лісу. Роль діяльної поверх­ні у лісі належить кронам дерев. Т-ра вдень максимальна без­посередньо над кронами лісу, де вона значно більша, ніж на тому ж рівні на від­критій місцевості. Всередині лісу вдень (у літній час) температура є значно меншою, ніж над кронами. Уночі крони сильно охолоджуються за рахунок ви­промінюва­н­ня, тому максимум температури по вертикалі у цей час досягає на вис. 1–2 м над ними, а мінімум температури встановлюється не на рівні крон, а всередині лісу, оскільки холодне повітря стікає з висоти крон донизу. Як радіац., так і тепловий режим у лісі залежить від віку та зі­мкнутості лісу, від порід дерев та ін. біол. факторів. Від­носна вологість у лісі є вищою на декілька від­сотків, ніж на поруч роз­таш. від­критій місцевості. Влітку ця від­мін­ність є не­значною, взимку вона майже від­сутня. Як від­носна, так і абсолютна вологість влітку найбільша у кронах дерев. При зу­стрічі вітр. потоку із лісом повітря часто обтікає його згори. Тому швидкість вітру над кронами є більшою, ніж на тій же висоті на від­критій місцевості. Всередині лісу в міру від­дале­н­ня від галявини швидкість вітру зменшується. У вертикал. напрямку вона особливо сильно зменшується у межах крон. Під кронами вітер рівномірно слабкий. Над ліс. масивами на рівнині може збільшуватися кількість опадів у теплу частину року. Ліс до певної межі може пере­розподілювати опади у ви­гляді дощу, впливати на характеристики стоку. Сніг у лісі роз­поділяється більш рівномірно, ніж на від­критій місцевості, його щільність у лісі є меншою внаслідок послабле­н­ня вітру. Водночас у густих хвойних лісах багато снігу залишається на кронах дерев, а потім випаровується з них або зноситься вітром. Його тане­н­ня у лісі є уповільненим. У великому сучас. місті формується свій місц. клімат, а на окремих його ділянках створюються своєрідні мікроклімат. умови, які залежать від рівня забудови, покри­т­тя вулиць, роз­поділу зелених насаджень тощо. Над великим містом, особливо із сильно роз­виненою пром-стю або ж великою кількістю автомоб. транс­­порту, досить за­бруднена атмо­сфера, що зменшує надходже­н­ня соняч. радіації. Дахи та стіни будинків, покри­т­тя доріг і тротуарів, ін. елементи міста, по­глинаючи сонячну радіацію, на­гріваються протягом дня сильніше, ніж ґрунт і трава, і від­дають тепло у повітря. Тому температури повітря у містах на 70–80 % вищі, ніж у сільс. місцевості. Великі міста є своєрід. осередками тепла порівняно з прилеглими територіями. Середні річні температури у т. зв. міських о-вах тепла порівняно з прилеглими тер. від­різняються на 1 оС і більше. Особливо збільшуються у великих містах значе­н­ня мін. т-р. Над великими містами меншою, ніж у сільс. місцевості, є від­носна вологість, від­буваються під­силе­н­ня конвекції та збільше­н­ня кількості опадів.

Літ.: Щербань М. И. Микроклиматология: Учеб. пособ. К., 1985; Дроздов О. А., Васильев В. А., Кобышева Н. В. и др. Климатология: Учеб. Ленин­град, 1989; Хромов С. П., Петросянц М. А. Метеорология и климатология. 7-е изд. Москва, 2006; Міщенко З. А., Ляшенко Г. В. Мікрокліматологія: Навч. посіб. К., 2007.

В. М. Шпиг

Завантажити статтю