МІ́ЛЬМАН Давид Пінхусович (15. 01. 1912, містечко Чечельник Ольгопіл. пов. Поділ. губ., нині смт Вінн. обл. — 12. 07. 1982, Тель-Авів) — математик. Батько Віталія та Пʼєра Мільманів. Закін. Одес. університет (1934), де й працював у довоєн. час. 1939 захистив канд. дис. під керівництвом М. Крейна, а 1940 спільно з ним довів теорему Крейна–М. про крайні точки опуклих множин. Від 1945 — в Одес. ін­ституті звʼязку: 1950–60 — завідувач кафедри вищої математики. Під­готував доктор. дис., однак її не затверджено у ВАК СРСР. Від 1973 — проф. Тель-Авів. університету. У 1930-х рр. започаткував геом. дослідж. без­кінечновимір. нормов. просторів. Поширив критерій І. Шафаревича існува­н­ня норми на комутатив. топологіч. полі на випадок комутатив. топологіч. кілець з одиницею. Разом з В. Шмульяном увів термін «банахів про­стір» (замість за­про­понованого самим С. Банахом простору типу B), з М. Бродським – нормал. структури опуклої множини, на якому базується майже вся теорія нерухомої точки у банаховому просторі. Довів теорему про продовже­н­ня субліній. функціоналів, з якої випливають 3 осн. принципи ліній. аналізу (рівномір. обмеженості, від­критості від­ображе­н­ня, теорема Гана–Банаха), і поширив її на суб­адитивні функціонали. Увів поня­т­тя т. зв. центр. множини від­критої області та ви­вчив її структуру. Деякі з остан­ніх результатів зна­йшли за­стосува­н­ня в теорії сингулярностей. Досліджував також дефектні числа ліній. операторів у банаховому просторі.