Мімікрія

Визначення і загальна характеристика

МІМІКРІ́Я (англ. mimicry — наслідування, імітація) — подібність одних тварин чи рослин до інших, що виникла у процесі еволюції як захисне пристосування, маскування організмів. Термін «М.» у наук. обіг увів у серед. 19 ст. англ. натураліст і зоолог Г.-В. Бейтс; в автор. інтерпретації М. — наслідування у зовн. будові їстів. видів тварин неїстівних. Пізніше М. трактували не тільки як зовн. подібність нешкідливого виду тварин до неїстівного або отруйного, а також як прагнення стати малопомітним за рахунок подіб­ності форми тіла до листка, кори, неживого предмета або просто злитися з довкіллям завдяки маскуючому забарвленню. Усі ці близькі ситуації часто об’єд­ну­ють поняттям «захисне забарвлення». У класич. дарвінізмі прий­няте більш вузьке трактування, запропоноване англ. натуралістом А.-Р. Воллесом, згідно з яким М. — зовн. подібність одного виду тварин до іншого через більшу захищеність останнього від ворогів. Вважається, що такі біол. імітації формуються в процесі еволюції під впливом добору природного і завдяки М. беззахис. вид здатний обманювати своїх ворогів, зберігаючись у природі. Види, які проявляють М., обов’яз­ково належать до віддалених таксономіч. груп (родів, родин, рядів). Класичні приклади: наслідування забарвлення безпеч. молоч. змії (Lampropeltis triangulum) отруй. коралових аспідів роду Micrurus, метеликів склівок (Se­siidae) і мух дзюрчалок (Syrphi­dae) жалючих комах, зокрема ос. У більш сучас. трактуваннях під М. розуміють не тільки схожість у зовн. будові, але й звуків і запахів. У наук. літературі описано випадки колектив. поведінк. М. (напр., гусениці утворюють на корм. рослинах скупчення незрозумілих форм, що, як вважається, відлякує птахів). Відома М. і у рослин; це схожа форма листків у глухої кропиви (Lamium album) і кропиви дводомної (Urtica dioica) з жалкими волосками. Приклад «позитив.» М. можна знайти серед орхідей, адже квітки деяких видів (Оphrys apifera, O. oestrifer) «прикидаються» самками мух або бджіл, щоб використати їхніх самців для запилення. Водночас у сучас. біології класична М. — швидше зі сфери книжк. міркувань, ніж предмет наук. досліджень. Поглиблений аналіз різноманіття явищ природ. маскування організмів все ж таки доводить, що в більшості випадків подібність віддалених видів не має явного захис. сенсу. Більше того, межі між такими явищами, як М. та просто міжвидова мінливість, є досить уявними. Слід додати, що такі трактування, як «безпечна» або «небезпечна» істота, «поміт.» або «непоміт.» організм, є не об’єктив. ситуацією в природі, а суб’єктив. інтерпретаціями людини. Тому М. все частіше розглядають як частковий випадок паралел. і конвергент. еволюц. перетворень, у яких немає спец. захис. сенсу.

Завантажити статтю