Мінеральні добрива

МІНЕРА́ЛЬНІ ДО́БРИВА — продукт хімічного виробництва, виготовлений шляхом синтезу або пере­робки сировини, що містить елементи живле­н­ня рослин у кількості, до­статній для поліпше­н­ня мінерального живле­н­ня рослин. Елементи живле­н­ня у М. д. знаходяться у ви­гляді неорганічних сполук (найчастіше у ви­гляді солі), тому інколи їх називають неорганічними добривами (на­приклад, у стандарті ISO 7851 «Fer­tilizers and soil conditioners — Clas­sification»). За агрегатним станом М. д. можуть бути кри­сталічними, гранульованими, порошкоподібними, пилоподібними та рідкими. 

Залежно від складу елементів живле­н­ня, М. д. поділяють на прості, що містять один елемент, та комплексні, що містять два та більше елементів. До простих М. д. належать азотні добрива, калійні добрива, фосфорні, а також група менш роз­по­всюджених добрив, що містять мезо­елементи живле­н­ня рослин: сіркові, кальцієві, магнієві, натрієві добрива. М. д., що містять тільки мікро­елементи живле­н­ня рослин, за­звичай зараховують до особливої групи добрив — мікродобрив. 

Залежно від форми, у якій міститься азот, роз­різняють 6 груп добрив: амонійні (сульфат амонію, сульфат амонію-натрію, хлористий амоній); аміачні (рідкий без­водний аміак, аміачна вода); ніт­ратні (натрієва селітра, кальцієва селітра); амонійно-ніт­ратні (аміачна селітра, ніт­рат-сульфат амонію); амідні (сечовина або карбамід); суміші (аміакати, вуглеамон­ні солі — ВАС, карбамідно-аміачна суміш — КАС). Виділяють також групу повільно діючих азотних добрив (сечовино-формальдегідні, капсульованих тощо). Різновидом М. д. є марганцеві добрива, що, крім інших поживних речовин, містять марганець. 

За роз­чин­ністю та до­ступністю для рослин добрива поділяють на три групи: 

1. роз­чин­ні у воді, що є легко до­ступними для усіх рослин (суперфосфат звичайний, суперфосфат по­двійний); 
2. нерозчин­ні у воді, але роз­чин­ні у слабких кислотах, що також добре до­ступні для рослин (преципітат, знефторений фосфат); 
3. нерозчин­ні у воді та слабко роз­чин­ні у кислотах (фосфоритне борошно), що до­ступні для більшості рослин лише після взаємодії з кислими ґрунтами). 

Калійні добрива поділяють на концентровані (калій хлористий, сульфат калію, калімаг), сирі солі (каїніт, сильвініт, карналіт), змішані (калійна сіль) та від­ходи виробництва (цементний пил). Комплексні М. д. містять декілька елементів у складі однієї сполуки або у ви­гляді механічної суміші простих добрив. За способом виробництва їх поділяють на складні, складно­змішані (або комбіновані) і змішані добрива. 

Складні добрива містять два або більше поживних елементів у складі однієї хімічної сполуки. На­приклад, амофос (NH₄H₂PO₄ + (NH₄)₂HPO₄) — азотно-фосфорне добриво, калійна селітра (KNO₃) — азотно-калійне добриво, нітроамофоска — азотно-фосфорно-калійне добриво. 

Складно­змішаними (комбінованими) добривами є добрива, що містять в одній гранулі кілька елементів живле­н­ня рослин у ви­гляді різних хімічних сполук. Це нітрофос, нітрофоска, нітроамофос, нітроамофоска, поліфосфати амонію і калію, карбоамофоси та інші добрива. Для складних і комбінованих добрив характерна висока концентрація елементів живле­н­ня та мала кількість баластних речовин, що забезпечує значну економію праці та коштів при їхньому транс­портуван­ні, зберіган­ні та внесен­ні у ґрунт. 

Змішані добрива (тукосуміші) — суміші простих добрив, одержані в заводських умовах або на туко­змішувальних установках по­близу місць їхнього викори­ста­н­ня. Концентрація кожного елемента живле­н­ня у складі М. д. виражається у діючій речовині, якою для азоту, сірки та мікро­елементів є масова частка від­повід­них хімічних елементів — N, S, Zn, Cu, Mn, Fe, Mo, B, Co, а для фосфору, калію, кальцію, магнію, натрію — масова частка їх оксидів P₂O₅, K₂O, CaO, MgO, Na₂O від­повід­но. 

Роз­різняють такі при­йоми внесе­н­ня М. д.: основне (допосівне та пере­дпосівне), припосівне (рядкове) та підживле­н­ня (кореневе і позакореневе). Основними способами внесе­н­ня добрив є урозкид (рівномірно по поверх­ні), локально (стрічкою у ґрунті), об­прискува­н­ня рослин, обробка насі­н­ня та зі зрошувальною водою (фертигація). Вміст та спів­від­ноше­н­ня елементів живле­н­ня у складі сучасних комплексних добрив значно варіює залежно від при­значе­н­ня для удобре­н­ня окремих сільськогосподарських культур, фаз їхнього роз­витку, при­йому та способу внесе­н­ня добрив тощо. 

Великий асортимент добрив, що мають різні властивості, спів­від­ноше­н­ня елементів живле­н­ня та вартість, до­зволяють роз­робити оптимальну систему удобре­н­ня залежно від потреб конкретних сільськогосподарських культур, їхніх сортових особливостей, властивостей ґрунту, його забезпеченості поживними речовинами, інших місцевих господарських умов. За­стосува­н­ня М. д. у науково об­ґрунтованих нормах сприяє кращому роз­витку рослин, більш ефективному споживан­ню вологи, під­вищен­ню врожайності сільськогосподарських культур, покращен­ню якості рослин­ної продукції та не призводить до за­брудне­н­ня довкі­л­ля.

Завантажити статтю