Мінеральні добрива

Визначення і загальна характеристика

МІНЕРА́ЛЬНІ ДО́БРИВА  — продукт хімічного виробництва, виготовлений шляхом синтезу або переробки сировини, що містить елементи живлення рослин у кількості, достатній для поліпшення мінерального живлення рослин. Елементи живлення у М. д. знаходяться у вигляді неорганічних сполук (найчастіше у вигляді солі), тому інколи їх називають неорганічними добривами (наприклад, у стандарті ISO 7851 «Fer­tilizers and soil conditioners — Clas­sification»). За агрегатним станом М. д. можуть бути кристалічними, гранульованими, порошкоподібними, пилоподібними та рідкими. 

Залежно від складу елементів живлення, М. д. поділяють на прості, що містять один елемент, та комплексні, що містять два та більше елементів. До простих М. д. належать азотні добрива, калійні добрива, фосфорні, а також група менш розповсюджених добрив, що містять мезоелементи живлення рослин: сіркові, кальцієві, магнієві, натрієві добрива. М. д., що містять тільки мікроелементи живлення рослин, зазвичай зараховують до особливої групи добрив — мікродобрив. 

Залежно від форми, у якій міститься азот, розрізняють 6 груп добрив: амонійні (сульфат амонію, сульфат амонію-натрію, хлористий амоній); аміачні (рідкий безводний аміак, аміачна вода); нітратні (натрієва селітра, кальцієва селітра); амонійно-нітратні (аміачна селітра, нітрат-сульфат амонію); амідні (сечовина або карбамід); суміші (аміакати, вуглеамонні солі — ВАС, карбамідно-аміачна суміш — КАС). Виділяють також групу повільно діючих азотних добрив (сечовино-формальдегідні, капсульованих тощо). Різновидом М. д. є марганцеві добрива, що, крім інших поживних речовин, містять марганець. 

За розчинністю та доступністю для рослин добрива поділяють на три групи: 

1. розчинні у воді, що є легко доступними для усіх рослин (суперфосфат звичайний, суперфосфат подвійний); 
2. нерозчинні у воді, але розчинні у слабких кислотах, що також добре доступні для рослин (преципітат, знефторений фосфат); 
3. нерозчинні у воді та слабко розчинні у кислотах (фосфоритне борошно), що доступні для більшості рослин лише після взаємодії з кислими ґрунтами). 

Калійні добрива поділяють на концентровані (калій хлористий, сульфат калію, калімаг), сирі солі (каїніт, сильвініт, карналіт), змішані (калійна сіль) та відходи виробництва (цементний пил). Комплексні М. д. містять декілька елементів у складі однієї сполуки або у вигляді механічної суміші простих добрив. За способом виробництва їх поділяють на складні, складнозмішані (або комбіновані) і змішані добрива. 

Складні добрива містять два або більше поживних елементів у складі однієї хімічної сполуки. Наприклад, амофос (NH₄H₂PO₄ + (NH₄)₂HPO₄) — азотно-фосфорне добриво, калійна селітра (KNO₃) — азотно-калійне добриво, нітроамофоска — азотно-фосфорно-калійне добриво. 

Складнозмішаними (комбінованими) добривами є добрива, що містять в одній гранулі кілька елементів живлення рослин у вигляді різних хімічних сполук. Це нітрофос, нітрофоска, нітроамофос, нітроамофоска, поліфосфати амонію і калію, карбоамофоси та інші добрива. Для складних і комбінованих добрив характерна висока концентрація елементів живлення та мала кількість баластних речовин, що забезпечує значну економію праці та коштів при їхньому транспортуванні, зберіганні та внесенні у ґрунт. 

Змішані добрива (тукосуміші) — суміші простих добрив, одержані в заводських умовах або на тукозмішувальних установках поблизу місць їхнього використання. Концентрація кожного елемента живлення у складі М. д. виражається у діючій речовині, якою для азоту, сірки та мікроелементів є масова частка відповідних хімічних елементів — N, S, Zn, Cu, Mn, Fe, Mo, B, Co, а для фосфору, калію, кальцію, магнію, натрію — масова частка їх оксидів P₂O₅, K₂O, CaO, MgO, Na₂O відповідно. 

Розрізняють такі прийоми внесення М. д.: основне (допосівне та передпосівне), припосівне (рядкове) та підживлення (кореневе і позакореневе). Основними способами внесення добрив є урозкид (рівномірно по поверхні), локально (стрічкою у ґрунті), обприскування рослин, обробка насіння та зі зрошувальною водою (фертигація). Вміст та співвідношення елементів живлення у складі сучасних комплексних добрив значно варіює залежно від призначення для удобрення окремих сільськогосподарських культур, фаз їхнього розвитку, прийому та способу внесення добрив тощо. 

Великий асортимент добрив, що мають різні властивості, співвідношення елементів живлення та вартість, дозволяють розробити оптимальну систему удобрення залежно від потреб конкретних сільськогосподарських культур, їхніх сортових особливостей, властивостей ґрунту, його забезпеченості поживними речовинами, інших місцевих господарських умов. Застосування М. д. у науково обґрунтованих нормах сприяє кращому розвитку рослин, більш ефективному споживанню вологи, підвищенню врожайності сільськогосподарських культур, покращенню якості рослинної продукції та не призводить до забруднення довкілля.

Завантажити статтю