Міологія

МІОЛО́ГІЯ (від грец. mõς (mυός) — мʼяз і ...логія) — наука про будову, роз­виток, функцію мʼязів у нормі та за умов патологічних процесів. М. — роз­діл анатомії, що ви­вчає активну частину опорно-рухового апарату. Зна­н­ня анатомії мʼязів необхідні під час ви­вче­н­ня топогр. анатомії, фізіології, низки клін. дисциплін (напр., хірургії, травматології, неврології). Початок дослідж. мʼязів сягає антич. часів і повʼязаний з імʼям Гіп­пократа. Активну роль мʼязів у функціонуван­ні опорно-рухового апарату описали Аристотель і Гален. За­ймаючись порівнял. анатомією органів, Гален аналізував рухи, які забезпечує мʼязова система людини і тварин. Він ви­окремив мʼязи, що виконують протилежну функцію (мʼязи-антагоністи) та мʼязи, що забезпечують однакову функцію (мʼязи-синергісти). У Середньовіч­чі роз­виток М. по­вʼязаний з діяльністю перс. вченого Авіцен­ни, який уперше описав допоміжні структури органа зору — скелетні мʼязи ока, що формують його руховий апарат і забезпечують рухи очного яблука. Основоположниками європ. мед. науки вважають Леонардо да Вінчі (виконав низку рисунків мʼязів і здійснив їхній опис за різного положе­н­ня тіла) та проф. Падуан. університету А. Везалія, який систематизував анатом. ві­домості про мʼязи в праці «De humani corporis fabrica libri septem» («Про будову людського тіла», Базель, 1543). Ві­домими є його рисунки, що від­ображають динамічну анатомію (анатомію руху), мʼязи під час скороче­н­ня. Копії шести робіт зберігаються в Анатом. музеї Львів. мед. університету. У 17 ст. лікар-анатом Т. Віл­ліс уперше описав міофібрили та їхню роль у скорочен­ні мʼязів. М. Пирогов заклав основи вче­н­ня про допоміжні органи мʼязів, зокрема про фасції (сполучно­тканин­ні пластинки, що вкривають мʼязи чи групи мʼязів), під­креслив їхню роль у проведен­ні місц. анестезії, а також роз­глянув між­фасціал. простори як можливі шляхи роз­по­всюдже­н­ня запал. процесу та гною. Динамічну анатомію мʼязів роз­винув рос. учений П. Лесгафт, який ви­вчав функціонал. М., вплив фіз. вправ і навантажень на характер змін у мʼязах. Фізіолог І. Сеченов роз­робив концепцію про­пріоцепції (мʼязово-су­глобового чуття). Різні ендо- та екзопатоген­ні чин­ники можуть зумовлювати міопатію — найпоширеніше захворюва­н­ня мʼязової системи, хворобливий стан мʼязів, що характеризується їхньою атонією й атрофією, може бути спадковим і про­гресувати, найчастіше по­вʼязаний з дис­функцією мітохондріал. апарату мʼязових волокон.

Завантажити статтю