Мосійчук Олег Петрович

Визначення і загальна характеристика

МОСІЙЧУ́К Олег Петрович (09. 04. 1960, с. Новопавлівка Межів. р-ну Дні­проп. обл.) — актор, режисер. Чоловік Я. Мосійчук. Народний артист України (2009). Член НСТДУ (1983). Премія ім. М. Садовського НСТДУ (1997), літ.-мист. премії ім. С. Во­робкевича (2002), ім. братів Б. і Л. Леп­ких (2012), ім. Леся Курбаса (2013). Закін. Дні­проп. театр. училище (нині Дні­про, 1979; викл. С. Грінберг, Я. Шифрін), Київ. театр. ін­ститут (1994; кл. С. Данченка, Р. Коломійця). 1979–81 — актор Волин. укр. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка (Луцьк); 1982–85 — актор, від 2004 — гол. реж. Терноп. укр. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка; від 1985 — актор, 1992–99 — гол. реж. Рівнен. укр. муз.-драм. театру; 1999–2004 — худож. кер. Чернів. укр. муз.-драм. театру ім. О. Кобилянської. Реж. та виконавець ролі Левка фільму «Один у полі воїн» (2003, «Захід-фільм»). Актор різноплан. спрямува­н­ня, по­становник ви­став героїко-романт. тематики. Ви­стави М. неодноразово пред­ставлялися на Всеукр. та Між­нар. фестивалях у США, Словач­чині, Польщі, Румунії.

Ролі: Месія («Одержима» Лесі Українки), Лука («Патетична соната» М. Куліша), Стецько («Свата­н­ня на Гончарівці» Г. Квітки-Основʼяненка), Менахем («Поминальна молитва» Г. Горіна), Гамлет (однойм. пʼєса В. Шек­спіра), Антоніо («Моя професія — синь­йор з вищого світу» Д. Скарнач­чі, Р. Тарабузі); у кіно — Сергій Золотаренко («Вир», 1983, реж. С. Клименко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Войтко («Брати. Оста­н­ня сповідь», 2014, реж. В. Трофименко, «Пронто-фільм»).

Ви­стави: «Лісова пісня» (1992), «Ціною крові» (2001) Лесі Українки, «Силою не будеш милою» за пʼєсою «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основʼяненка (1993), «За щучим велі­н­ням» М. Кропивницького, «Граціо, синь­йори» Д. Скарнач­чі та Р. Та­­рабузі, «Сльози Божої Матері» за романом «Марія» У. Самчука (усі — 1994), «Без­талан­на» І. Карпенка-Карого, «Мос­каль-чарівник» І. Котляревського, «Ка­­нотьє» М. Коляди (усі — 1995), «Допоможи їм, Всевишній» О. Казанцева (1998), «Тіль» Ш. де Костера (1999).

Літ.: Веселка С. А ластівки вже літають // УТ. 1985. № 5; Богдашевський Ю. Час весняних сподівань // КіЖ. 1991, 30 берез.; Онищак А. Золота зірка з неба і цвіт папороті з землі // Галиц. зоря. 2007, 15 трав.; Хімʼяк В. Два крила для високого злету // Літ. Тернопіль. 2008. № 1–2.

Т. В. Сулятицький, В. В. Неволов

Завантажити статтю