МОМБЕ́Л­ЛІ Микола Олександрович (12(24). 02. 1823, м. Новозибків Черніг. губ., нині Брян. обл., РФ — 14(27). 12. 1902, м. Владикавказ, нині Пн. Осетія — Аланія, РФ) — революційний діяч. Поручик лейб-гвардії Моск. полку. 1846–47 влаштовував на своїй квартирі обговоре­н­ня широкого кола істор., політ. і реліг. про­блем. Від осені 1848 — актив. від­відувач «пʼятниць» у М. Петрашевського, чл. консе­рватив. гуртка, що мав на меті вчинити в Рос. імперії пере­ворот. Після арешту петрашевців у грудні 1849 М. засуджено до роз­стрілу, який замінено 15-річ. засла­н­ням на каторгу і по­збавле­н­ням усіх громадян. прав. Згодом його звільнено від каторж. робіт і від­правлено рядовим на Кавказ. У серед. 1840-х рр. М. по­зна­йомився з Т. Шевченком під час гостюва­н­ня в Є. Гребінки. Їхньому зближен­ню певною мірою сприяло почу­т­тя земляцтва: батько М. жив у м. Козелець Черніг. губ. (нині смт цієї ж обл.). М. зацікавився творчістю укр. поета, його сусп. ідеями. Спів­звучність їхніх по­глядів виявили дослідники руху петрашевців. У щоден. записах 1840-х рр. (опубл. 1937) М. залишив барвистий словес. порт­рет поета, від­образив резонанс у рос. про­гресив. колах роз­грому цар. владою Кирило-Мефодіїв. братства. До пере­веде­н­ня на Кавказ 1857 від­бував покара­н­ня в ліній. баталь­йонах Оренбур. окремого корпусу, солдатом якого був і Т. Шевченко, однак ві­домості про їхні звʼязки в цей час від­сутні. З листа офіцера штабу корпусу О. Макшеєва від 15 квітня 1849 він знав про Арал. опис. екс­педицію на чолі з О. Бутаковим, але про Т. Шевченка в листі не йшлося. 1859 М. отримав офіцер. зва­н­ня, 1865 — майор Ширван. полку. Помер у від­ставці.