Мокровольський Олександр Миколайович

Визначення і загальна характеристика

МОКРОВО́ЛЬСЬКИЙ Олександр Микола­йович (02. 01. 1946, с. Черниші Канівського р-ну Київської, нині Черкаської обл. — 22. 12. 2023, Ірпінь, Київської обл.) — поет, пере­кладач. Член НСПУ (1981). Літературна премія ім. М. Рильського (1999). Закінчив Черкаський педагогічний ін­ститут (1968). У 1971–84 працював у київських видавництвах «Веселка», «Дні­про». Читав курс лекцій наукового пере­кладу в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (2002–13). Автор поетичних зб. «Глибокий лет» (1983), «Явір і пальма» (1986), «Етнос сотень яснот» (2012; під псевд. Кор Абель), книг «Коло ідей» (2016), Сонет «Сонет проти імпеРеФії» (2023; усі — Київ). Твори М. вирізняє врівноваженість роз­думів, помітна за­глибленість у стихію слова й мови. У його пере­кладі ви­дано низку творів: з англійської мови — поеми «Джон Джей Скупій та скрипаль Ден» Дж. Чіарді (1973), «У метелика — бал» В. Роско (1988; 1990), зб. «Небилиці» Е. Ліра (1980; 1989; 2017), «Поезії» П. Шеллі (1987), «Поезії» (1990, спів­­авт.) і «Ви­брані твори» (2004, спів­­авт.) В. Єйтса, «Різдвяні повісті» (2006) та «Різдвяна ялинка» (2010) Ч. Дік­кенса, «Sing-Song — На­співи» К. Рос­сет­ті, «Ви­брані твори» Ш. Гіні (обидві — 2008), «Матінка-Гуска» (2010), повість «Гобіт» (1985) і трилогію (у пере­казі) «Володар Перснів» (2002) Дж. Толкіна, англ. нар. пісеньки «Чарлі-Варлі» (2001), романи «Аукціоніст» Дж. Семсон (1986), «Жінка в білому» В. Кол­лінза (1989), «Улісс» Дж. Джойса (2015, спів­­авт.), повісті «Небезпечні мандри» Р. Адамса (1990), «Артеміс Фаул» (2005) і «Місія в Арктику» (2006) Й. Колфера, «Павути­н­ня Шарлот­ти» (2006), «Стюарт Маля — хлопчик-мишеня» (2012) і «Сурма лебедя» (2017) Е. Вайта, «Сестри Ґрімм» М. Баклі (2008; 2009; 2010); з іспан. — повість «У пошуках чорної чайки» Д. Алонсо (1976), роман «Сліпучо блакитне небо» А. Ґрос­со (1979); з німецької — романи «Семестр змарнованого часу» Ю. Брезана (1979), «Берінґер і давній гнів» Г. Фукса (1980), поему «Мазепа» Б. Брехта (1997), повість «Називають мене мурахоїдом» К. Нестлінґер (2006), праці «Homo Ludens» Й. Гейзінґи (1993), «Кон­ституція США» Д. Каррі (1993), «Ідея історії» Д. Колінґвуда (1995), «Істина і метод» Гадамера (2000), «Чисте право­знавство» (2004) і «Про сутність і цін­ність демократії» (2013) Г. Кельзена, «Герой із тисячею облич» Дж. Кемпбела (1999), «Історія євреїв» П. Джонсона (2000), «Мета­стази насолоди» С. Жижека (2000), «Громадсь­кий чоловік — приватна жінка» Дж. Елштайн (2002), «Роз­думи над сплюндрованим сторіч­чям» Р. Конквеста (2003), «Політичний лібералізм» (2000) і «Теорія справедливості» (2001) Дж. Ролза, «Легендарна Ірландія» Е. Месі (2006). Дешифрував та пере­клав кн. «Щек — Кию» (2015; літ. перекл. — 2017), окремі твори В. Шек­спіра, Дж. Байрона, Б. Шоу, Л. Кер­рола, Е. По, Р. Стівенсона, Дж. Райт, Д. Лоуренса, Й. Ґете, В. Гюґо, П. Беранже, Ф. Жак­кот­те, Т. Тцара, Л. Сенґора, Т. Тассо, С. Квазімодо, Ю. Марцінкявічюса, Е. Межелайтіса, А. Малдоніса та ін. Брав участь у вид. зб. світ. поезії для учнів серед. та старшого шкіл. віку «Спів­ець» (1972), «Світанок» (1978), «Перед­чу­т­тя» (1979), «Поклик» (1984) і «За­грава» (1989), а також зб. нім. молодої поезії «Зелений Гарц» (1985).

Літ.: Стріха М. На тлі славетних попередників // ЛУ. 1991, 14 берез.

В. І. Ткаченко

Завантажити статтю