Нахманович Рафаїл Аронович

НАХМАНО́ВИЧ Рафаїл Аронович (23. 01. 1927, Київ — 16. 05. 2009, там само) — режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990). Член НСКінУ (1964). Навч. в Одес. хім.-технол. інституті (м. Сталінград, нині Волгоград, РФ, 1943), закін. Київ. театр. інститут (1949; курс О. Борщаговського). Відтоді працював у Кіровогр. Будинку нар. творчості (нині Кропивницький), 1953–54 — Гол. упр. з виробництва кінофільмів Міністерства культури УРСР (Київ). 1954–97 — на студії «Укркінохроніка» (Київ): від 1962 — реж. 29 ве­ресня 1966 його кіногрупа знімала несанкціонов. владою мітинг, організ. до 25-річчя пам’яті євр. жертв, розстріляних у Бабиному Яру під час 2-ї світової вій­ни, на якому виступали І. Дзюба, В. Некрасов, В. Войнович, Б. Антоненко-Давидович. Н. опинився під пильним наглядом КДБ, йому було оголошено сувору догану з попередженням і загрозою звільнення з роботи, кіноплівку було конфісковано. Створив д/ф: «Син солдата» (приз Мкф, м. Ляйпциґ, 1962), «Мис Тарханкут» (1963), «Перекати» (1964), «Алушта», «Хвилини перед безсмертям» (обидва — 1965), «В ті роки давнії, глухії», «Оскарженню підлягає» (обидва — 1966), «Тур’я — земля поліська», «Колгосп “Дружба народів”» (обидва — 1971), «Від кожного з нас», «Великий хліб» (диплом 7-го Вкф, Баку, 1974; обидва — 1974, у спів­авт.), «Про друзів-товаришів» (1975), «Московський міст» (1976, спів­автор сценарію), «Квіти мої — люди» (1977), «Студент Київського університету» (1980), «Щоденник старого лікаря» (1981), «Книга доль» (1984), «Євшан-зілля Михайла Сікорського» (1986), «Час сплачувати борги» (1988), «Вік­тор Некрасов на “Свободі” і вдома» (1991), «Вірменська церква» (1992), «Борис Чичибабін» (1993), «Минуле?..» (1995; усі — «Укркінохроніка»), «Єврейське кладовище» (1989, студія «Центрнаукфільм», Москва, у спів­авт.). Автор кн. спогадів «Возвращение в систему координат, или Мартиролог метека» (К., 2013).

Завантажити статтю