НАМИСЛО́ВСЬКИЙ Владислав (Namysłowski Włady­sław; 26. 02. 1889, м. Загож, нині Під­карп. воєводства, Польща — 27. 01. 1957, м. Торунь, Польща) — польський історик права, дипломат. Доктор права (1913), д-р габіліт. з історії права пд. словʼян (1936). Закін. гімназію (1907) і Яґел­лон. університет (1912) у Кракові. Від­тоті працював у судових органах. 1919–22 — віце-консул Польщі у Белґраді; 1922–25 — ген. консул Польщі у Берліні; 1925–30 — консул Польщі у м. Гамбурґ (Німеч­чина); 1930–36 — радник і заст. нач. від­ділу пра­вової допомоги МЗС Польщі; 1936–­39 — консул Польщі у Будапешті. Водночас 1933–39 викладав історію права пд.-словʼян. дер­жав і консулярне та мор. право у Львів. університеті. 1942–44 — суддя у м. Сремська Митровиця, 1944–45 — спів­роб. Комісії з ви­вче­н­ня злочинів окупантів у Воєводині (обидва — Югославія); 1945–46 — радник Дирекції держ. залізниці у Польщі; 1946–54 — один із організаторів і декан юрид.-екон. факультету та завідувач кафедри між­нар. права Торун. університету; 1954–57 — викладач кафедри між­нар. публіч. права По­знан. університету. Наукові дослідже­н­ня: історія права, між­нар. і консул. право.