НО́ВОМЕСЬКИЙ Лацо (Novomeský Laco; 27. 12. 1904, Будапешт — 04. 09. 1976, Братислава) — словацький поет, публіцист, громадсько-політичний діяч. Заслужений діяч мистецтв Чехо­словач­чини (1964). Державна премія Чехословач­чини ім. К. Ґотвальда (1964, 1974). Навч. на філос. факультеті Братислав. університету (1923–25). У 1920–30-х рр. — ред. кількох словац. і чес. комуніст. газет та журналів, чл. pедколегії ж. «DAV». Ви­ступав на 1-му зʼ­їзді рад. письмен­ників. Під час 2-ї світової вій­ни — учасник руху Опору, чл. під­піл. ЦК КП Словач­чини, один із кер. Словац. нац. пов­ста­н­ня 1944. Після вій­ни — міністр освіти і культури Словач­чини. 1951 заарешт., 1954 за звинуваче­н­ням у бурж. націоналізмі в т. зв. справі Ґ. Гусака засудж. до 10-ти р. увʼязне­н­ня. Після реабілітації 1963 повернувся до літ. творчості. Від початку твор. діяльності ототожнював себе з пролетар. літ-рою. Для творчості Н., що вплинула на між­воєн. та повоєн. роз­виток поезії в Словач­чині, характерний жанр соц.-філос. лірики, соц. балади гуманіст. звуча­н­ня. У 1930–40-х рр. він збагатив свої художні твоpи елементами поетизму та символізму. 1963–70 — директор Ін­ституту літ-ри Словац. АН (Братислава). Член і за­ступник голови Нац. ради Словач­чини (1968–71), голова Матиці словацької (1968–74). У репортажах 1931 — поч. 1932 захищав політ., нац. й культурні права насел. Закарп. України. Пере­кладав твори класиків рад. літ-ри. З нагоди 125-річчя з дня народж. Т. Шевченка в ж. «Elán» («Під­несе­н­ня», 1939, т. 9, № 7–8) за під­писом Павел Гавран опублікував ст. «Slo­vanské jubileum», у якій під­креслив велику політ. актуальність творчості укр. поета, зокрема його поеми «Єретик», для народів Чехословач­чини. Укр. мовою вірші Н. пере­кладали Д. Павличко, Г. Кочур, І. Драч, Р. Лубківський, О. Ас­тафʼєв.