КО́ВАЧ Федiр (07. 03. 1931, с. Рокитівці, нині Меджилабірський округ, Словач­чина — 12. 07. 2009, м. Пряшів, Словач­чина) — літературо­знавець, пере­кладач, громадський діяч. Кандидат філологічних наук (1971). Закінчив філологічний факультет Київського університету (1958). Працював учителем. У 1960–63 — завідувач редакції художньої літератури від­ділу української літератури Словацького педагогічного видавництва; 1969–2006 — на кафедрі української мови та літератури Університету імені П. Шафарика (обидва — Пряшів). Секретар (1963–69), голова (1979–90) Центрального комітету Культурного союзу українських трудящих. Головний редактор журналу «Дукля» (1971–89). У 1981–90 — депутат Словацької національної ради і член Ради уряду Словацької Соціалістичної Республіки у справах національних меншин. Досліджував літературу Закарпа­т­тя 19 ст. та літературний процес українців Словач­чини. Пере­клав українською мовою низку творів сучасних чеських і словацьких письмен­ників, зокрема «Хроніку» П. Їлемницького, «Оповіда­н­ня з гір» Л. Ондре­йова (обидва — 1961), «Діти Ченкової» Ф. Краля (1962), «Маріан­на Радвак» Я. Козака (1963), «Мати» Я. Барч-Івана (1969; усі — Пряшів). Упорядник творів Ф. Іванчова, «Біля джерел сучасності» О. Рудловчака (обидва — Пряшів, 1981), антологій українських поетів «Srdce ako slnce» (Bratislava, 1982), «Від­критий дім» (Уж., 1982), «Карпатська замана» (Київ, 1990). Автор літературно-художніх композицій, драматизацій за романами «Циклон» і «Прапороносці» О. Гончара, «Терен на шляху» П. Колесника, повісті «Маріан­на Радвак» Я. Козака та ін.