КО́ВБЕЛЬ Семен Федорович (псевдонім — Іван Карась; 25. 01. 1877, м. Борщів, нині Тернопільська обл. — 03. 01. 1966, Торонто) — письмен­ник, драматург. Член Ліги мистців Канади (1954). Закінчив 2-класну школу в Борщеві, за­ймався самоосвітою. Від 1900 працював на будівництві. Щоб уникнути військової служби, 1909 емігрував до Канади (м. Він­ніпеґ, провінція Манітоба). Отаман товариства «Запорізька Січ» (1910–12), створений з метою побудови Українського народного дому у Він­ніпезі, який очолював 1928. Голова Українського драматичного товариства «Боян» (1912–22), для якого писав інсценізації та оригінальні пʼєси, виконував провід­ні ролі в оперетах і операх. Створив гімн «На згарищах трону кровавих царів, вільна Україно, вставай!..» (1917, музика П. Юндака). Очолював Шевченківський ювілейний комітет (1914), від­кривав святкува­н­ня 100-річчя від дня народже­н­ня Т. Шевченка у Він­ніпезі та за­співав «Заповіт». Читав курси історії української ім­міграції при Українському народному домі. Управитель видавництва «Правда і воля» (1929–32). Роз­робив проєкт будівництва церкви св. Марії Захисниці у Він­ніпезі (1925). Від 1942 — у Торонто. Шевченківська медаль КУК (1961). Друкувався від 1912 у газеті «Канадійський фармер», «Український голос», «Новий шлях». Автор рукописних поетичних збірок «Цвітки і колючки», поеми-сатири «Птича революція»; понад 20 пʼєс, зокрема трагікомедії «Дівочі мрії» (1918), драми «Ляхо-татари» (1920), одноактівок «Вірна сестра — то золото», «Українізація», «Делєґація до раю», «Повісився» (усі — 1938), фантазії «Там, де червоні маки цвіли» (1940), драми-фантазії «Парубочі мрії» (1942), більшість яких по­ставлено. Інсценізував під на­звою «Недо­співана пісня» (1934) повість «Мотря» із циклу «Мазепа» Б. Лепкого. У рукописах — пʼєси «Конфіденти», «Скарб у жебрачій торбі», «На царському суді», «Батурин», «На руїнах». За­ймався різьбле­н­ням на дереві.