КО́ВЕЛЬ — місто обласного значе­н­ня Волинської області, райцентр. Знаходиться на р. Турія (притока Припʼяті, бас. Дніпра), за 442 км від Києва та за 74 км від Луцька. Площа 47,3 км2. Населе­н­ня 66 401 особа (2001, складає 99,1 % до 1989), пере­важно українці (2-е за чисельністю місто Волинського обл.). Залізничний вузол. У К. виявлено поселе­н­ня мідно-камʼяної доби (середина 3 тис. до н. е.). За народними пере­казами, першим поселенцем був коваль, якому місто й завдячує своєю на­звою. Уперше зга­дано у писемних джерелах 1310, коли тут пере­бував майбутній польський король Казимир ІІІ Великий. У середині 14 столі­т­тя великий князь литовський Ґедимін пере­дав К. у володі­н­ня Ф. Санґушку. Вигідне гео­графічне роз­ташува­н­ня сприяло подальшому його зро­стан­ню. На початку 16 столі­т­тя збудовано замок (знищений пожежею, вцілілі ворота з вежею простояли до 1805 і були ро­зі­брані за наказом генерала С. Каменського). 1518 польський король Сиґізмунд І Старий надав Маґдебурзьке право та до­звіл на проведе­н­ня 2-х ярмарків на рік. 1543 князь В. Санґушко від­дав К. у володі­н­ня дружині Сиґізмунда І Старого — королеві Боні. 1577 працювали 42 ремісники. Новий власник А. Курбський у 1560-х рр. ліквідував самоврядува­н­ня. Сиґізмунд ІІІ Ваза грамотою від 1611 від­новив Маґдебурзьке право, а Владислав ІV Ваза грамотою від 1635 затвердив права та привілеї, на­дані його попередниками. У 17 століт­ті — один з найбільших економічних і торговельних центрів Західної Волині. Жителі брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького. Деякий час місто тримав у облозі загін, який очолював полковник Колодка. 1775 Станіслав-Авґуст Понятовський подарував К. краківському воєводі В. Ржевуському. В цей період черговий раз було ліквідоване Маґдебурзьке право. На­прикінці 18 столі­т­тя — невелике містечко, в якому налічувалося лише 400 димів (за статистичним описом 1790). Після 3-го поділу Польщі 1795 ві­ді­йшов до Російської імперії та став повітantим містом Волинської губернії. Ковельський повіт на Пів­ночі і Пів­нічному Заході межував із Гродненською, на Пів­ночі Сході — з Мінською губернією. 1913 його площа складала 6487 квадратних верст, у ньому мешкало 279,9 тис. (1897 — 211 493) осіб. 13 грудня 1812 по­близу К. від­бувся бій між російськими і французькими військами. Роз­витку міста сприяло прокладе­н­ня залізниці: 1850–60 — Київ–К.–Брест, 1873 — Київ–Сарни–Рівне–К.–Брест, 1877 — К.–Холм–Люблін. 1861 працювали 242, 1867 — 280, 1893 — 726, 1899 — 1093 ремісники. На­прикінці 19 столі­т­тя проводилося 10 ярмарків. 1903 завершено будівництво залізниці К.–Сарни. У тому ж році у формах модерну за проєктом архітектора О. Вербицького споруджено залізничний вокзал. На початку 20 столі­т­тя тут працювали тютюнова фабрика, вин­ний склад, друкарня. У серпні 1915 на Ковельському напрямку точилися запеклі бої. 23 серпня К. захопили австро-німецькі війська та утримували його до кінця війни. Від липня 1916 — прифронтове місто. Влітку 1919 по­близу К. від­булися бої Волинської дивізії Армії УНР з польськими військами. За Ризьким мирним договором 1921 у складі Західної Волині ві­ді­йшов до Польщі. Від 1939 — у межах кордонів УРСР. До 2-ї світової війни у місті мешкало багато євреїв (1939 — близько 50 %). Від 28 червня 1941 до 6 липня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. На вулиці вул. Володимирська та у центрі нацисти створили єврейське ґетто. Діяло під­пі­л­ля. Неподалік міста проводило бо­йову операцію партизанське зʼ­єд­на­н­ня під командува­н­ням О. Федорова. 1863 у К. мешкало 3646, 1893 — 15 116, 1897 — 17 697, 1912 — 29 581, 1939 — 32 900, 1959 — 24 666, 1970 — 33 351, 1979 — 48 916, 2011 — бл. 68,2 тис. осіб. У середині 20 столі­т­тя зруйновано деревʼяну Благовіщенську церкву. Міста-по­братими: Барзінґгаузен, Вальсроде (обидва — Німеч­чина), Бжеґ-Дольни, Красни­став, Легіоново, Ленчна, Холм (усі — Польща), Пінськ (Білорусь), Ржев (РФ), Утена (Литва), Буча (Київська обл.), Сміла (Черкаська обл.). Нині у місті працюють ВАТи «Ковельсільмаш», «Виробничо-комерційна фірма “Ковель”» (поши­т­тя одягу), «Ковельський хлібокомбінат», ЗАТ «Ковельські ковбаси», ТОВи «Ковельська міська друкарня», «Нектар-плюс» (солодощі), «Аліна», «Гарант» (обидва — пиломатеріали), «Барс» (мʼясопереробле­н­ня), «Волинь-Склопласт», «Волинь-Кольвіс» (побутові опалювальні котли), українсько-словацьке СП «Ліс­пром», під­приємство «Ветсанзавод» (мʼясо, кісткове борошно). У К. — 10 загальноосвітніх шкіл, 2 на­вчально-виховні комплекси, гімназія, 14 дитсадків, промислово-економічний і медичний коледжі, ПТУ № 5, професійний ліцей; Народний дім «Просвіта», Палац культури імені Т. Шевченка, Палац учнівської молоді імені І. Франка, Ковельський історичний музей, 4 бібліотеки, музична школа; ра­йон­на лікарня, протитуберкульозний диспансер, стоматологічна поліклініка, дитяча лікарня, пологовий будинок, вузлова лікарня ст. Ковель; 9 готелів; 16 філій і від­ділень банків; 4 ДЮСШ. Є 2 парки культури та від­починку. Виходять газети «Вісті Ковельщини», «Ковель сьогодні», молодіжний журнал «Птаха»; діє ТОВ «Телевізійний центр “Ковель”». Народні самодіяльні колективи: капела культпрацівників Народного дому «Просвіта», ансамбль пісні і танцю «Лісова пісня», симфонічний оркестр музичної школи, естрадний і духовий оркестри, ансамблі народної музики «На­граш», «Коробейники» та «Джерело», ансамбль «Поліський дивосвіт». Релігійні громади: 7 — УПЦ МП, 7 — УПЦ КП, 1 — УГКЦ, 1 — РКЦ, 10 — проте­стантських (євангельських християн-баптистів, християн віри євангельської, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня та ін.). Памʼятки архітектури: костел св. Анни (1771), Свято-Воскресенська церква (1877), Свято-Михайлівська церква (1903), будівлі колишньої аптеки Фрідріксона та синагоги (обидві — 19 столі­т­тя), міська поліклініка (1910), будівля нинішнього від­діле­н­ня «Промінвестбанку» (початок 20 столі­т­тя). Встановлено памʼятники Б. Хмельницькому, Т. Шевченку, Лесі Українці, меморіал Слави, монумент жертвам 2-ї світової війни, стелу воїнам-афганцям, памʼятний знак ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Серед видатних уродженців — історик, архівіст, літературо­знавець В. Міяковський, акушер-гін­еколог, дійсний член НТШ М. Грещишин, лікар-хірург Ю. Мохнюк, лікар-невропатолог Г. Перцев, фахівець у галузі харчових технологій Ю. Жук, хімік К. Михалевич, біо­хімік Г. Ша­вловський, фахівець у галузі зварювального виробництва Н. Лангер, фахівець у галузі механіки В. Силованюк; поетеса, літературо­знавець Є. Васильківська; мистецтво­знавець Л. Березницька, мистецтво­знавець, графік В. Могилевський, художник, архітектор М. Ашкіназі, скульптор Л. Гром, графік, живописець В. Ковальчук; спів­ачка, заслужена артистка УРСР Н. Захарченко, хоровий диригент, музично-громадський діяч В. Загурський; дипломат І. Гумен­ний; церковний діяч Анатолій (Грисюк); боксерка Т. Коб. К. від­відували Т. Шевченко, І. Франко, П. Куліш, М. Старицький, М. Лисенко, М. Драгоманов. З містом повʼязані життя та діяльність фольклористки, письмен­ниці Олени Пчілки (О. Косач) та її дочки поетеси Лесі Українки (Л. Косач), громадсько-політичного діяча, лікаря М. Левицького (був приятелем родини Косачів), громадської діячки О. Левчанівської, живописця, культурного діяча А. Лазарчука, спортс­менок Ю. Батенкової-Бауман (біатлон, лижні гонки), Ю. Остапчук (вільна боротьба).