НЕЙКО́ Євген Михайлович (07. 10. 1932, с. Смотрич, нині смт Камʼянець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. — 23. 05. 2010, Івано-Франківськ) — лікар-терапевт. Батько В. Нейка. Доктор медичних наук (1968), професор (1970), академік НАМНУ (1997). Державна премія України в галузі науки і техніки (1992). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1995, 1998, 2006). Золота медаль А. Швейцера Всесвіт. академії медицини (2000). Закін. Стані­слав. мед. ін­ститут (нині Івано-Франківськ, 1956), де від­тоді й працював (нині університет): від 1972 — завідувач кафедри факультет. терапії, водночас 1976–79 — декан лікувал. ф-ту, 1979–87 — проректор з наукової роботи, 1989–2010 — ректор. Наукові дослідже­н­ня: патогенез і лікува­н­ня захворювань органів черев. порожнини; геохім. середовище і патологія організму людини; роз­по­всюдже­н­ня захворювань у Карпат. регіоні; роз­робле­н­ня про­блем перед­ракових захворювань. Засн. нового напряму у клін. медицині — за­стосува­н­ня немедикаментоз. засобів із лікувал. метою та нових способів уведе­н­ня ліків у організм людини. Створив і впровадив у мед. практику препарати «Уролесан», «Трицинол», «Симфікален», «Інтрав­хтол», «Фітореніл». 2011 його імʼям на­звано каф. внутр. медицини № 1, клін. імунології та алергології Івано-Фр. мед. університету, в обл. клін. лікарні від­крито кабінет-музей Н. В Івано-Франківську 2018 на будинку, де мешкав Н., встановлено мемор. дошку.