«О́БЩЕСТВО ДЛЯ ПОСО́БІЯ НУЖДА́ЮЩИМСЯ ЛИТЕРА́ТОРАМЪ И УЧЕ́НЫМЪ» — громадська організація. Засн. 1859 у С.-Пе­тербурзі, набула широкої популярності під на­звою «Литературный фондъ». Ініціатор створе­н­ня — письмен­ник О. Дружинін, якому допомагали К. Кавелін, А. Заболоцький-Десятовський (склали статут), О. Галахов, І. Тургенєв, М. Чернишевський (з його ініціативи чл.-засн. обрано Т. Шевченка) та ін. На перших заг. зборах у листопаді 1859 головою комітету товариства обрали Є. Ковалевського. Згідно зі статутом, затв. у серпні 1859, товариство мало на меті надавати допомогу літераторам і вченим, які через вік або ін. об­ставини не могли утримувати себе, а також їхнім осиротілим родинам. Воно сприяло ви­дан­ню творів письмен­ників і вчених та здобу­т­тю освіти талановитим молодим літераторам. 1860 на проха­н­ня товариства поміщик В. Фліорковський звільнив із кріпацтва братів і сестру Т. Шевченка із родинами. Матеріал. основу складали внески, кошти від окремих ви­дань, літ. вечорів, спектаклів, концертів і пожертви окремих осіб. Так, дружина М. Костомарова, якій належало право ви­да­н­ня творів чоловіка, заповіла це право «Литературному фонду», а також пере­дала у його власність наявні екземпляри його на­друк. праць, зокрема оригін. зб. «Литературное наслѣдіе» (С.-Пе­тер­бургъ, 1890). Товариство здійснило багато унікал. ви­дань, серед них — багатотомне «Со­браніе сочинений Н. И. Костомарова» (С.-Пе­тер­бургъ, 1903–06). Після біль­шов. пере­вороту 1917 припинило діяльність.