Одарченко Юрій Павлович

ОДА́РЧЕНКО Юрій Павлович (05. 08. 1903, Москва, за ін. даними — м. Лебедин, нині Сум. р-ну Сум. обл. — 25. 08. 1960, Париж) — письменник, художник. Дитинство минуло у батьків. маєтку на Лебединщині. 1920 разом із родиною емігрував у Францію, мешкав у Ніцці, потім — у Парижі, де навч. у худож. училищі. Там 1934 заснував ательє дамської моди, що спеціалізувалося на виготовленні суконь із розписаних ним шовків, співпрацював із відомими фірмами Франції, Великої Британії, Італії та Швейцарії. Від кін. 1930-х рр. серйозно зайнявся живописом і заробляв продажем натюрмортів. Після 2-ї світової вій­ни чимало часу проводив на Пд. Франції, у поселенні Ла-Фав’єр, де була рос. колонія емігрантів. 1947 спільно з В. Смоленським та А. Шайкевичем видав літ. альманах «Орион», де дебютував як прозаїк фрагментом автобіогр. повісті «Детские страхи» — «Псел». Перші вірші («Ex libris», «Плакат», «Чистый сердцем» та «Как прекрасны слова») опублікував 1948 у «Новом журнале». 1949 видав у Парижі свій перший і єдиний поет. зб. «Денек», а наступ. року в Об’єдн. рос. письменників і поетів провів влас. твор. вечір. Специфіка поет. бачення О. («подвій­ного зору») обумовлена світоглядом усього післявоєн. покоління, для переваж. частини якого літ. екзистенціалізм, тобто послідовно розвинений атеїзм, став філософією виживання. У поезії О. переважає дух авангарду. Його найкраща художня проза — «незавершена» повість «Детские страхи» — поєднує в собі спадщину класич. рос. прози про дитинство, ознаки нео­романт. прози поч. 20 ст., а також численні традиції фольклор., усних та писем. жанрів. Ця проза, що складається з окремих «фрагментів» та «уривків», пронизаних єдиним сюжетом і худож. ідеєю, на смисл. рівні відрізняється ще й очевидною композиц. завершеністю, яка дозволяє нам вважати «незакінчену» повість О. внутрішньо цілісною, завершеною і такою, що відбулася. Посмертно вірші О. вміщено до антології «Муза ди­аспоры» (Мюнхен, 1960). Довгі роки його продовжували друкувати у всіх найбільших емігрант. виданнях («Мосты», «Опыты», «Грани», «Возрождение», «Новый журнал»), 1965 у Союзі рос. письменників і журналістів у Парижі про­йшов вечір пам’яті О., а 1983 за ред. В. Бетакі вийшла його кн. «Стихи и проза», де зібрана майже вся його творча спадщина. Покінчив життя самогубством.

Рекомендована література

1. Померанцев К. Памяти поэта: Юрий Одарченко и его стихи // Мосты. 1960. № 5;
   Google Scholar Internet
2. Бетаки В. Корень зла // Одарченко Ю. Стихи и проза. Paris, 1983;
   Google Scholar Internet
3. Одо­евцева И. Об Одарченко // Рус. мысль. 1984, 8 нояб.;
   Google Scholar Internet
4. Одарченко-Лоеб С. Воспоминание об отце-живописце // Наше наследие. 1995. № 33;
   Google Scholar Internet
5. Цивьян Т. В. Юрий Одарченко: Представление прозы // Цивьян Т. В. Семиотические путешествия. С.-Пе­тербург, 2001.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю