ОСА́ДЧИЙ Тихін Іванович (18(30). 06. 1866, с. Будище, нині Звенигород. р-ну Черкас. обл. — 24. 12. 1945, с. Шевченкове Конотоп. р-ну Сум. обл.) — громадський і ко­оперативний діяч, економіст, письмен­ник. Батько Н. Осадчої-Янати. Походив із родини колишніх кріпаків. Закінчив Звенигородське міське училище. Від 1890 працював статистиком у Херсонському і Симбірському (Росія) земствах. Досліджував пита­н­ня землеволоді­н­ня та землекористува­н­ня. На основі зі­браних на Херсонщині матеріалів видав свою першу працю «Щербановская волость Елисавет­градского уезда Херсонской губернии» (Харків, 1891), про яку схвально від­гукнувся А. Кримський. 1897–1904 — секретар Київського товариства сільського господарства, від 1904 учителював у Чернігівській губернії. Одружився із дочкою О. Лазаревського, мешкав на її батьківщині у с. Гирявка Конотопського повіту Чернігівської губернії (нині Шевченкове). Очолював правлі­н­ня місцевого кредитного товариства, був членом київського осередку товариства «Просвіта», активно листувався з Б. Грінченком та ін. укр. діячами. Організатор і голова Конотопського союзу кредитних і ощадно-позичкових товариств. Автор соціально-побутових повістей і романів «Силы деревни: Хроника (1870–1900 роки)» (Москва, 1900; 2-е ви­да­н­ня — «На службе обществу», Москва, 1902), «На грані ХХ столі­т­тя» (Київ, 1911), «Діти землі» ([Б. м.], 1914); нарису «Козацкий батько Палий: Очерк из истории старой козацкой Украины», Київ, 1900). За книгу «Борцы за землю и правду» (Київ, 1908) був заарештований і на декілька місяців увʼязнений. У березні 1917 став членом Української Центральної Ради, у травні–червні того ж року на 1-му Всеукраїнському селянському зʼ­їзді обраний членом Центрального Комітету і товаришем (за­ступником) голови Української селянської спілки. 1918 став спів­організатором Центрального українського сільськогосподарського ко­оперативного союзу в Києві. Від 1919 мешкав у Конотопському повіті, 1921 домігся від­кри­т­тя у с. Тиниця (нині Ніжин. р-ну Черніг. обл.) новаторської сільськогосподарської школи і став її першим директором (активно залучав дітей до освіти). На­прикінці 1920-х років звільнений з посади, учителював у Конотопі та Гирявці. Автор стат­ті «З уст народу про Тараса Шевченка. Спогади вісімдесятника» // «Літературний журнал», 1939, № 7.