Оскар

«О́СКАР» — най­пре­стижніша у світі премія в галузі кіномистецтва. Заснована 1928 з ініціативи одного з фундаторів Академії кінемато­графічних мистецтв і наук США та кіностудії «Metro-Goldwyn-Mayer» продюсера Л.-Б. Маєра. Спочатку кіно­премія називалася «Нагорода Академії за заслуги», від 1939 — сучасна назва. Вперше церемонія нагородже­н­ня від­булася 16 травня 1929 у гол­лівудському «Ру­звельт-готелі» (м. Лос-Андже­лес). До 1943 нагороду вручали під час бенкетів, 1969 — вперше в концертній залі Лос-Анджелеса; до 2004 — на­прикінці березня — на початку квітня, від 2004 — на­прикінці лютого — на початку березня. За історію присудже­н­ня сталося 4 випадки пере­несе­н­ня церемонії (1938 — через повідь у Лос-Андже­лесі, 1968 — убивство М.-Л. Кін­ґа, 1981 — замах на президента США Р. Рейґана, 2018 — зимові Олімпійські ігри). Академія кінемато­графічних мистецтв і наук США складається (2022) з понад 10 тис. членів, роз­поділених за 17-ма різними гільдіями, з правом голосу на від­критому голосуван­ні. Статуетка премії (вис. 13,5 дюйми (бл. 34 см), вага 8,5 фунтів (бл. 3,86 кг); скульптор Дж. Стенлі) зображає лицаря-мечоносця, який стоїть на кінобобіні, що має 5 частин (символізують 5 основних кіно­професій — сценарист, режисер, актор, продюсер, технічний фахівець). Спочатку статуетку виготовляли з позолоченої міді, за часів Великої де­пресії — з гіпсу, нині — з позолоченого «британіуму» (сплав олова, стибію й міді).

«Оскар» мав раніше 12 номінацій, від 2014 їх — 23:

• найкращі фільми року,
• режисура,
• чоловіча роль,
• другопланова чоловіча роль,
• жіноча роль,
• другопланова жіноча роль,
• оригінальний сценарій,
• сценарій-адаптація,
• анімаційний повнометражний фільм,
• музика,
• пісня,
• між­народний ігровий фільм,
• робота художника-по­становника,
• операторська робота,
• звук,
• анімаційний короткометражний фільм,
• ігровий короткометражний фільм,
• монтаж,
• візуальні ефекти,
• неігровий повнометражний фільм,
• неігровий короткометражний фільм,
• дизайн костюмів,
• грим та зачіски.

У перші роки існува­н­ня премії режисери номінувалися за 2-ма категоріями — драми та комедії. Аналогічно, на «легку» та «сер­йозну» поділялася і робота композиторів. У 1930–60-х рр. премії за найкращі фільм, а також роботу художника й дизайнера костюмів окремо присуджували за чорно-біле й кольорове кіно. Існували й номінації, що нині не вручають: найкращі пом. режисера, хорео­графія, технічні ефекти, музика (адаптація або аранжува­н­ня), кольоровий короткометражний фільм, короткометражний фільм, знятий наживо на 2 бобіни, новаторський короткометражний фільм, літературне першоджерело, титри, унікальна та художня якість викона­н­ня, молодіжна нагорода Академії, неігровий фільм, звуковий монтаж.

Від 1931 кіно­премію «Оскар» також присуджують кінемато­графістам за науково-технічні досягне­н­ня (вручають на обідній церемонії окремо від традиційної вечірньої). Технічні й наукові призи отримують за при­строї, методи, формули, від­кри­т­тя та винаходи, що мають особливу цін­ність для кіномистецтва і вже під­твердили свою значимість завдяки тривалому викори­стан­ню в кіноіндустрії. 2006 володаркою 2-х із 6-ти номінацій стала українська компанія «Фільмотехнік». Засновник та генеральний директор компанії А. Кокуш, Ю. Поповсь­кий та О. Золотарьов отримали кіно­премію за ідею й роз­робку гіро­­стабілізованого операторського крана «Авторобот» (американська назва — «Russian Arm») зі стабілізованою панорамною голівкою «Flight Head». Ця техніка від­крила нові можливості для кіновиробників. «Авторобот» монтується на даху будь-якого автомобіля або ін. транс­порт­них засобів. Керовані за допомогою ди­станційного управлі­н­ня кран і камера плавно обертаються на 360° навколо автомобіля, навіть якщо він рухається на величезній швидкості, завдяки чому вдається створювати не­ймовірні ракурси. Ще одну кіно­премію отримав А. Кокуш за створе­н­ня операторських кранів серії «Cascade» та операторського крана з рухомою кареткою «Traveling Cascade». Надлегка кон­струкція цих кранів, виліт стріли на від­стань до 70 футів дають можливість роз­міщувати камеру в найнедо­ступніших місцях.

Протягом 20 ст. українці пере­важно претендували на «Оскар» або отримували його як кінемато­графісти США чи СРСР. 1936 за викона­н­ня головної ролі в американському фільмі «Історія Луї Пастера» (1935, реж. В. Дітерле) премію отримав уродженець Львова Пол Муні. 1992 американський актор українського походже­н­ня Джек Паланс був удостоєний кіно­премії за роль другого плану в картині «Міські піжони» (1991, режисер Р. Андервуд). 1968 у номінації найкращий іншомовний фільм пере­могу здобула екранізація роману російського письмен­ника Л. Толстого «Вій­на і мир» (1967), де сценаристом, режисером, виконавцем головної ролі Пʼєра Без­ухова ви­ступив майстер українського походже­н­ня С. Бондарчук, також оператором-по­становником був А. А. Петрицький. 1988 кіно­премію «Оскар» за науково-технічні досягне­н­ня, проектува­н­ня і роз­робку «RGA» для фільму «Хижак» (1987, режисер Дж. Мактірнан) отримав емі­грант з України Є. Мамут (разом із 3-ма колегами). 1995 як іншомовний фільм удостоєна премії російська картина М. Михалкова «Стомлені сонцем» (1994), у зйомках якої брав участь український оператор-по­становник В. Калюта. 2015 також номінувався фільм «Левіафан» (2014) російської режисерки А. Звягінцевої, де продюсером ви­ступив О. Роднянський. 2016 у номінації найкраща повнометражна неігрова стрічка пере­могу здобув фільм емі­гранта Є. Афінеєвського «Зима у вогні» (2015, про події Революції Гідності). 1991–2022 на нагороду як найкращий іншомов. фільм (нині найкращий між­нар. фільм) претендували, але жодного разу не були номіновані на здобу­т­тя кіно­премії — «Приятель небіжчика» (1997, режисер В. Криштофович), «Мамай» (2003), «Поводир» (2014; обидва — реж. О. Санін), «Аврора» (2006, реж. О. Байрак), «Ілюзія страху» (2008, режисер О. Кирієнко), «Той­Хто­Про­йшовКрізьВогонь» (2012, режисер М. Іл­лєнко), «Параджанов» (2013, режисер О. Фетісова, В. Аведікян), «Українські шерифи» (2016, режисер Р. Бондарчук), «Рівень чорного» (2017), «Атлантида» (2020; обидва — рережисер В. Васянович), «Донбас» (2018, реж. С. Лозниця), «Додому» (2019, режисер Н. Алієв), «Погані дороги» (2021, режисер Н. Ворожбит). Від­бір стрічок від 1997 проводило Міністерство культури і мистецтв України (згодом Міністерство культури і туризму України), від 2011 регулярно — Український оскарівський комітет.

Уперше український фільм отримав «Оскар» у 2024: фільм «20 днів у Маріуполі» режисера Мстислава Чернова здобув кіно­премію як найкращий повнометражний документальний фільм. Кіно­стрічка окреслює перші тижні бо­йових дій у Маріуполі Донецької області під час повномас­штабного вторгне­н­ня Росії в Україну 2022 р. Крім М. Чернова, над фільмом працювали фото­граф Євген Малолєтка і журналістка Василіса Степаненко, які (всі троє) у 2024 стали лауреатами Шевченківської премії.

За всю історію кіно­премії найбільше «Оскар» (по 11) отримали фільми «Бен-Гур» (1959, режисер В. Вайлер) та «Володар перснів. Поверне­н­ня короля» (2003, режисер П. Джексон). Чотири рази кіно­премію вручали як найкращому режисеру Дж. Форду, найкращій актрисі — К. Гепберн, тричі як найкращому актору — Д. Дей-Льюїсу.

Рекорд за кількістю номінацій на «Оскар» належить американському художнику-мультиплікатору, кіно­продюсеру і заснов­внику компанії «The Walt Disney Company» В. Діснею — претендував на отрима­н­ня статуетки 59 разів, ви­грав 26. Найбільше, 14 номінацій, отримали фільми «Все про Єву» (1950, режисер Дж. Манкевич), «Титанік» (1997, режисер Дж. Кемерон) та «Ла-Ла Ленд» (2016, режисер Д. Шазелл). З акторів на кіно­премію найчастіше номінувалися М. Стріп (21 раз, тричі здобула пере­могу) та Д. Ніколсон (12 разів, тричі пере­міг).

Почесний «Оскар» за видатні заслуги в кінемато­графі вручають від 1948. Його лауреатами стали М. Пікфорд, Л. Олівʼє, А. Ґін­несс, С. Лорен, С. Пуатьє, Ф. Астер, Ґ. Ґарбо, О. Велс, Ч. Чап­лін, А. Ланґлуа, Ж. Ренуар, Г. Фонда, П. Ньюмен, А. Куросава, С. Рей, Е. Казан, А. Вайда, Р. Редфорд, П. Отул, Р. Олтмен, С. Люмет, Е. Мор­ріконе, Ж.-Л. Ґодар, Г. Міядзакі, Д. Сазерленд, А. Варда, Л. Вертмюлер, С.-Л. Джексон, Л. Ульман, П. Вір.

Завантажити статтю