Офіцер, офіцерський склад
Визначення і загальна характеристика
ОФІЦЕ́Р — особа, яка посідає керівну чи командну посаду в збройних силах, урядовій або іншій ієрархічній організації; почесне звання представників неурядових організацій, видатних державних службовців, військовослужбовців, представників торгового флоту (тощо); посада, корпоративне звання керівного складу організації. Також у більшості країн світу поліцейський є офіцери поліції. Термін «офіцер» запозичений від нім. Offizier, що походить від франц. Oficier — командир загону. Первинними для них є латинські терміни officiarius (офіційний, той, хто має посаду) та officium (посада, служба, обовʼязок), від яких походить також український термін «офіція» — служба. Набув поширення у Європі від 16 ст. через збільшення та ускладнення структури збройних сил країн. В українській мові до знищення Російською імперією Запорозької Січі та ліквідації козацьких звань 1783 використовували термін «старшина». Старшинські звання відновлено після створення національних українських військових формувань на поч. 20 ст. Так, до офіцерських (старшинських) звань належать звання Армії УНР зразка 1917: отаман фронту, отаман армії, отаман корпусу, отаман дивізії, отаман бригади, полковник, осаул, курінний, сотенний (сотник), півсотенний, бунчужний, чотовий (чотар), ройовий. Окремі з них, напр., полковник, зафіксовані ще в історичних джерелах серед. 17 ст. Після чергової окупації України 1921 термін «старшина» продовжували використовувати в українському емігрантському середовищі. У Червоній армії, коли Україна перебувала у складі СРСР, військових звань не було до 1942.
Офіцерський склад
ОФІЦЕ́РСЬКИЙ СКЛАД — сукупність службовців з офіцерськими званнями силових відомств (сил оборони), що утворюють певний колектив, організацію. Офіцерський склад Сил оборони України обʼєднує військовослужбовців за званнями від молодшого лейтенанта до генерала (адмірала), його поділяють на молодший, старший та вищий, за порядком проходження служби — на офіцерів постійного складу, резерву і запасу. У більшості країн НАТО залежно від наявності певного державного сертифіката розрізняють офіцерів на комісії (англ. соmmissioned officers) — переважно з вищою освітою, та офіцерів без комісії (англ. non-commissioned officers) — молодших командирів, які умовно відповідають сержантському складу за категорією звань Сил оборони України. Особливу групу офіцерів без комісії становлять уорент-офіцери (мічмани) — технічні фахівці, напр., пілоти або спеціалісти з інформаційних технологій. В Україні після відновлення незалежності 1991 становлення збройних сил та їхнього офіцерського складу відбувалося у складних умовах. Через екстериторіальний спосіб комплектування радянської армії українські офіцери проходили службу переважно поза межами УРСР. Так, станом на 1990 бл. 75 % офіцерів Київського, Одеського і Прикарпатського військових округів (УРСР) становили росіяни (у Внутрішніх військах їхня частка складала 80 %), натомість 60 % офіцерів Далекосхідного і Забайкальського округів (РРФСР) — українці. За часів незалежності таке співвідношення змінилося, а російська агресія, розпочата у 2014, зумовила приплив у Сили оборони десятків тисяч вмотивованих офіцерів, що героїчно проявили себе у боях за незалежність і територіальну цілісність України.
Завантажити статтю
