Генерал

Визначення і загальна характеристика

ГЕНЕРА́Л (від лат. generalis — головний, загальний) — військове звання (чин) для вищого командного складу наземних і повітряних збройних сил. У ВМФ йому відповідає ступінь адмірала. Вперше цей чин встановлено у Франції в 16 ст., у Росії — в 1657. За Петра І термін «генерал» став доповненням до вищих посад в армії — генерал-аншеф, генерал-аудитор, генерал-кріґскомісар, генерал-фельдмаршал тощо. Кількість таких осіб визначала «Табель про ранги», створена 24 січня 1722 для встановлення відповідності між різними чинами військ., статської і придвор. служб, визначення їхньої ієрархії та правил надання дворянства державним службовцям (діяла до 1917). У 19 — на поч. 20 ст. у російській армії були генерал-майори, генерал-лейтенанти і повні генерали: від артилерії, від інфантерії (піхоти), від кавалерії та інженер-генерал (скасовані після більшовицького перевороту 1917). Під час Визвольних змагань 1917–21 українські національні військові формування на різних етапах боротьби використовували у значенні генерала термін «отаман» (армії, фронту тощо), а також звання: генерал-полковник, генерал-поручник, генерал-хорунжий, генерал-четар. У радянській армії указом Президії ВР СРСР від 7 травня 1940 відновлені звання: генерал-майор, генерал-лейтенант, генерал-полковник, генерал армії. Для генералів видів ЗС, родів військ і служб до звання додавалося відповідне найменування (окрім генерала армії) — генерал-полковник авіації, генерал-лейтенант артилерії, генерал-майор медичної служби, генерал-майор юстиції тощо.

25 березня 1992 Законом України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» для вищого офіцерського складу ЗС України встановлено військові звання: генерал-майор, генерал-лейтенант, генерал-полковник та генерал армії України, які присвоює Президент України за поданням Міністра оборони.

Див. також Генералісимус.

Завантажити статтю