КІЩУ́К Микола Федорович (11. 01. 1910, с. Річка, нині Косівського р-ну Івано-Франківської обл. — 26. 10. 1993, Київ) — майстер різьбле­н­ня на дереві. Брат Василя, батько Миколи (1948), дід Миколи Кіщуків (1974). Заслужений майстер народної творчості УРСР (1968). Диплом 1-го ступеня Коломийської художньої ви­ставки (нині Івано-Франківська обл., 1934). Член СХУ (1945). Учасник другої світової війни. Бо­йові та державні нагороди СРСР. Депутат Верховної Ради УРСР (1947–55). Мистецтву на­вчався у родини Шкрібляків. На­вчався в Ін­ституті живопису, скульптури та архітектури у Ленін­граді (нині Санкт-Петербург, 1949–52), закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ у Києві (1953). Керував 1939 та 1945 художньо-промисловою арті­л­лю «Гуцульщина» (м. Косів). Очолював Косівську (1961–63) та Івано-Франківську (1963–74) організації СХУ. Від 1934 — учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних, закордон­них мистецьких ви­ставок. Досконало володів усіма при­йомами декоративного різьбле­н­ня. Використовуючи традиційні народні орнаментальні мотиви, створював скриньки, футляри для альбомів, декоративні і тематичні тарелі з порт­ретами, шахи, меблі тощо. Роз­робив нові форми та орнаменти декорува­н­ня виробів. Автор проєкту меблів для кабінету Й. Сталіна у Кремлі (Москва, 1947), декоративних тарелей, скриньок, рахунків. Окремі вироби зберігаються у музеях Києва, Львова, Івано-Франківська.