Козленко Микола Харитонович
КОЗЛЕ́НКО Микола Харитонович (31. 12. 1921, х. Петрівський, нині с. Петрівське Вишгород. р-ну Київ. обл. — 08. 03. 2005, Київ) — актор. Народний артист УРСР (1980). Учасник 2-ї світової війни. Потрапив у полон, вивез. на примусові ро-боти до Німеччини. Закін. театр. студію при Київ. драм. театрі ім. І. Франка (1951; викл. А. Бучма, О. Ватуля, Г. Юра), де водночас і працював. Відтоді — у Ворошиловгр. укр. муз.-драм. театрі ім. О. Островського (нині Луганськ); 1956–2005 — у Київ. ТЮГу на Липках. К. — талановитий майстер перевтілення; йому були притаманні гостре відчуття народності, вміння поєднати думку з глибокими емоціями і правдиво розкрити духов. світ героя. Філігранно розробляв сценіч. образ; із чудовим почуттям тонкого психологізму зображував щирих, відданих обраній справі людей.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Іван, Бонавентура, Карпо, Гнат («Житейське море», «Сто тисяч», «Суєта», «Безталанна» І. Карпенка-Карого), Сохрон («Маруся Богуславка» М. Старицького), Гайдай, Тарас Голота, Платон («Загибель ескадри», «Правда», «Платон Кречет» О. Корнійчука), Борода («Планета сподівань» О. Коломійця), Дядько Лев («Лісова пісня» Лесі Українки), Ярослав Мудрий («Золоті ворота» Л. Горлача), Лісничий («Попелюшка» Є. Шварца), Матвій Шульга («Молода гвардія» за О. Фадєєвим), Олександр («Останні» М. Горького), Нещасливцев («Ліс» О. Островського), Стародум («Недоук» Ф. Фонвізіна), Святослав («Спочатку було Слово» Ю. Лиманова), Брат Лоренцо («Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра), Карл Моор («Розбійники» Ф. Шіллера), Джон («Вино з кульбаби» за Р. Бредбері); у кіно — Сеня Бессараб («Якби каміння говорило», 1957, реж. Ю. Лисенко), Михайло («Сашко», реж. Є. Брюнчугін), Сагура («Григорій Сковорода»; обидві — 1958), Довбня («Повія», 1961; реж. обох — І. Кавалерідзе), Сергій Ільїн («Солдатка», 1959, реж. В. Денисенко), Добрильченко («Фортеця на колесах», 1960, реж. О. Ленціус), Смирнов («Десятий крок», 1967, реж. В. Івченко).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
