Кліометрія

Визначення і загальна характеристика

КЛІОМЕ́ТРІЯ (від грец.  — у давньогрец. міфології одна з девʼяти муз, покровителька героїчної пісні, згодом — історії, та …метрія) — напрям у економічних, історичних, демо­графічних, соціологічних та політологічних дослідже­н­нях, повʼязаний з аналізом за допомогою математичних методів, інформаційних технологій та від­повід­них інструментів різного роду емпіричних щодо цих досліджень історичних джерел, пере­важно з нової та новітньої історії. Започаткована у 1950–60-х рр. у США як напрям нової екон. історії, що ви­вчає історію економіки, зокрема альтернатив. версій роз­витку економіки у минулому, за допомогою теор. екон. інструментарію, кількіс. методів матем. аналізу, статист. і гіпотетич. моделюва­н­ня. Її засновниками вважають амер. дослідників Р. Фоґеля та Д. Норта, які у 1960–70-х рр. опублікували низку екон. праць, де пере­глянули усталені уявле­н­ня про чин­ники екон. під­йомів та спадів у США на­прикінці 19 ст. Подальший її роз­виток повʼязаний із діяльністю Л. Девіса, С. Енґермана, Дж. Вол­ліса, Е. Ріґлі, Р. Шеф­філда. 1993 Р. Фоґель і Дж. Елтон отримали Нобелів. премію за роз­виток К. і викори­ста­н­ня кількіс. методів у історії економіки. Нині К. ви­знано між­дисциплінар. галуз­зю наук. дослідж., що дає змогу за допомогою корект. кількіс. оцінок масових явищ, зафіксов. у джерелах, по-новому досліджувати істор. процеси, зокрема тенденції еволюції госп. систем і траєкторії динаміки екон. процесів. В Україні центром роз­витку істор. К. як під­системи джерело­знавства (див. Джерело­знавство історичне) стала н.-д. лаб. компʼютер. технологій істор. дослідж. у Дні­проп. університеті на чолі з В. Під­гаєвським. Можливості результатив. за­стосува­н­ня компʼютер. технологій і матем. методів аналізу ретро­спектив. інформації за базис. системами ознак щодо ви­вче­н­ня писем. джерел і рукопис. книг (кодексів), історико-біогр. і бібліогр. джерел під час створе­н­ня електрон. ресурсів доведені на­прикінці 1980-х — на поч. 1990-х рр. у НБУВ (Л. Дубровіна, В. Ясулайтіс, В. Чишко, О. Яценко, В. Попик, Л. Костенко, В. Омельчук, О. Іванова) та Ін­ституті україно­знавства НАНУ в Львові (Я. Ісаєвич); щодо муз. джерел аналог. дослідж. проводили, зокрема, у Львів. консерваторії (Ю. Ясиновський).

Від 1990-х рр. реалізується Держ. про­грама «Архівна та рукописна україніка», що включає роз­робле­н­ня системи пошуку, опрацюва­н­ня та зберіга­н­ня архів. інформації (Г. Боряк, С. Гриша, О. Сохань, Л. Лозниця та ін.). Пита­н­ня про межі доцільності викори­ста­н­ня методів К. у істор. дослідж. донині залишається від­критим. Так, прихильники якнайширшого за­стосува­н­ня формально-логіч. концепцій у галузі всесвіт. історії намагаються спростувати здобутки поперед. істор. науки, пропонують ідеї глобал. нової хронології історії та нової теорії хронол. зрушень. Ці намага­н­ня викликають ґрунтовну критику з боку «класич.» істориків (Є. Голубцова, З. Удальцова, Б. Рибаков, Б. Литвак, С. Шмідт, В. Янін та ін.), а також фахівців у галузі математики й астрономії (С. Новіков, Ю. Єфремов), які звертають увагу на те, що для того, аби не порушувати усталені методол. принципи істор. науки, які засвідчили свою ефективність і продуктивність у реал. здобутках істор. науки, засоби К. потрібно використовувати в комплексі з цими методами і лише як допоміжні інструменти істор. науки. Багато економістів також за­значають, що позитивні результати квантифікації (пере­веде­н­ня досліджуваного матеріалу в кількісні показники) у дослідж. з екон. історії можливі лише у випадках, коли емпірич. матеріал масових екон. і статист. джерел (пере­важно періоду нової та новіт. історії) дійсно дає змогу проводити повноцін. вірогідніс. аналіз (Дж. Тош, М. Довбенко, В. Бовикін та ін.). У сфері ви­вче­н­ня давніх джерел інформ. технології ефективні при створен­ні пошук. баз даних, однак змістовні інтер­претації самих джерел є результативними лише у рамках класич. концепцій.

Літ.: R. W. Fogel, G. R. Elton. Wich Road to the Past?: Two Views of History. New Hawen; London, 1983; Ковальченко И. Д. Место количествен­ных методов в исторических ис­следованиях // Истор. наука. Вопр. методологии. Москва, 1986; Уильямсон С. История клиометрики в США / Пер. с англ. // Экон. история. Обозрения. Вып. 1. Москва, 1996; Ломова С. А. Экономическая история и клиометрика: самоидентификация направлений в Рос­сии и за рубежом // Новая и новейшая история. 1997. № 5; Святець Ю. А., Доорн П. К. Кліометрика. Ч. 1. Дн., 1998; Бовыкин В. И. Про­блемы изучения исторической информации // Информ. бюл. Ассоц. «История и компьютер». Москва, 1998. № 23; Тош Дж. Стремление к истине. Как овладеть мастерством историка / Пер. с англ. Москва, 2000; Бородкин Л. И. Клиометрия: pro et contra (виртуальный диалог) // Экон. история. Обозрение. Вып. 7. Москва, 2001; Литвак Б. Г. Парадоксы рос­сийской историо­графии на пере­ломе эпох. С.-Петербург, 2002; Шмидт С. О. «Феномен Фоменко» в контекс­те изучения современ­ного обществен­ного со­знания // Истор. зап. 2003. № 6; Довбенко М. Клиометрия в экономическом ис­следовании // ЭУ. 2005. № 11; Малков С. Ю., Гринин Л. Е., Коротаев А. В. История и математика: макроисторическая динамика общества. Москва, 2007.

Л. А. Дубровіна

Завантажити статтю