КЛОЧКО́В Михайло Васильович (Клочков Михаил Васильевич; 28. 10(09. 11). 1877, м. Самара, Росія — 28. 03. 1952, м. Ростов-на-Дону, РФ) — російський історик. Доктор історії (1916), професор (1913). Закінчив Юрʼєвський університет (нині м. Тарту, Естонія, 1903), де був залишений для під­готовки до професорського зва­н­ня. 1904–06 прослухав курс лекцій у Санкт-Петербурзькому археологічному ін­ституті. Працював у Санкт-Петербурзькому університеті, водночас викладав на Вищих жіночих курсах, у Олександрівському ліцеї та Психоневрологічному ін­ституті; 1913–19 — екс­траординарний професор кафедри російської історії Харківського університету; від 1920 — у Кубанському університеті: декан, завідувач кафедри історії (1920–21) і Кубанському політехнічному ін­ституті; після закри­т­тя Кубанського університету пере­йшов у ІНО; від 1924 був головою Кубанського бюро крає­знавства, Літературно-історичного і етнологічного товариства при Кубанському педагогічному ін­ституті, директором Кубанського НДІ економіки і культури (усі — м. Краснодар, РФ). У стат­ті «Марксизм в рус­ской исторической науке» (1927) висловив не­згоду із деякими тезами В. Леніна. Від початку 1930-х років мешкав у Москві, працював у Народному комісаріаті комунального господарства, читав лекції у Московському ін­ституті комунального господарства. У січні 1934 заарештований, у справі Азово-Чорноморської філії Російської національної партії засуджений до 3-х років засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у м. Актюбинськ (Казах­стан). 1937 звільнений. 1938–44 — завідувач кафедри історії СРСР Архангельського педагогічного ін­ституту (РФ); 1944–52 — завідувач кафедри історії Ростовського університету. Досліджував про­блеми російської історії 17–19 ст., роз­виток селянського господарства. Реабілітований 1990.